Леоненко був нестандартним нападником. Зараз таких гравців немає - Стронцицький

8

Легендарний воротар львівських "Карпат" Богдан Стронцицький розповів Gazeta.ua про український футбол 90-х, чим воротар подібний до сапера і як навчитися грати ногами.

 

Андрій Тлумак каже, що з воротарів виходять дуже хороші тренери, адже гравці цієї позиції часто є капітанами команд і відзначаються організованістю.

"Це правда. У "Карпатах" і я, і Андрій були капітанами. Воротарі у команді завжди були на провідних ролях, - каже Богдан Едуардович. - Після року роботи тренером я знову відновив ігрову кар'єру. У 2001-му році у мене був повний розрив ахілла. Чотири місяці я лікувався. Потім вийшов на матч у стартовому складі з капітанською пов'язкою. Лікар не очікував, що я так швидко зможу відновитися. Тепер згадує про цей випадок, коли читає лекції. Багато залежить від людського бажання. Декотрі після таких травм завершують кар'єру.

У 2002-му році перед початком сезону захворів вітрянкою. Хвороба вибила мене на 10 днів. Тодішній наставник "Карпат" Журавчак запропонував стати тренером воротарів. Переговорив з Петром Димінським і до кінця року працював з голкіперами.

Потім прийшов Голод і сказав, що у команді немає такої штатної одиниці, як тренер воротарів. Пам'ятаю, як сьогодні, що 5 грудня мене звільнили. Що мені залишалося робити? Великого тренерського досвіду у мене не було. Працював тільки 9 місяців. Тоді якраз Віталій Кварцяний шукав другого воротаря для "Волині". Ми з ним дійшли згоди. Віталій Володимирович попередив, що потрібно пройти збори. Сказав: "Нема питань. Я витримаю". У мене було шість кілограмів зайвої ваги, але я пройшов збори від "А" до "Я" і вийшов на свій попередній рівень.

Я вже був готовий підписувати контракт. Але покійний Анатолій Заяєв, який тоді очолював сімферопольську "Таврію", взагалі не мав воротарів у команді. Попросив Кварцяного "позичити" йому одного з голкіперів. Віталій Володимирович спочатку відмовлявся. Але у підсумку я став гравцем кримського клубу.

Після "Таврії" був ще "Спартак" з Івано-Франківська. Тоді у нас зібралася хороша команда. Перед нами стояло завдання вийти у прем'єр-лігу. Пройшов у команді шлях від воротаря до тренера. Потім повернувся у "Карпати", де працював з різними командами.

За свою тренерську кар'єру покочував трохи — два роки допомагав Олександру Севідову у "Кримтеплиці", працював у тернопільській "Ниві", школі Мирона Маркевича та в Литві. У січні повернувся до рідного Львова. Зараз працюю з воротарями у команді "Карпат" U-19".

Як вам працювалося з Віталієм Кварцяним?

"На зборах мали по три заняття. Перше розпочиналося о пів на сьому годину ранку. Бігали крос у бронжилетах вагою 12 кг. Правда, ми трохи хитрували - викидали металеві пластинки. Пів на восьму у нас був сніданок. Навіть їсти не хотілося. Апетит перебивався після такого кросу.

Всі футболісти холерики. Але Віталій Володимирович швидко відходить. У нього є все — він може як насварити, так і похвалити. Сумніваюсь, що без Кварцяного на Волині був би футбол. Він живе грою 24 години на добу".

У "Ниві" ви виконували обов'язки головного тренера. Яким вийшов цей досвід?

"Важко було. Якщо хочеш щось зробити добре, то потрібно це робити самому. Я вирішував питання з транспортом, екіпіровкою, матчами, відрядженням. Просто організація роботи у "Ниві" не була на такому рівні, як у "Карпатах", де кожен відповідає за свої обов'язки і кожен перебуває на своєму місці. А "Нива" тоді виступала у другій лізі і перебувала у скрутному фінансовому становищі. В таких умовах характер добре загартовувався".

 

У чому, в першу чергу, полягає робота тренера воротарів?

"Зараз більше уваги треба звертати на гру ногами. Голкіпер має вміти грати ними не гірше, ніж його колеги у полі. По суті, воротар — це 11-й польовий гравець. Такі тенденції сучасного футболу. Воротар — специфічна професія. У гравців цієї позиції зовсім інше мислення. Голкіпер, як сапер, немає права на помилку. Польові гравці можуть собі це дозволити, адже знають, що за ними є ще тил. У нас же нема права на помилку, інакше м'яч опиниться у сітці воріт. Ми — це останній рубіж.

Воротар повинен бути зі стійкою психікою. Кожну помилку чи невдалий момент потрібно миттєво забувати. Якщо ти не зробиш цього, а триматимеш у голові, то це може перерости у катастрофу як для самого голкіпера, так і для всієї команди.

Зараз Мануель Нойєр з "Баварії" - це воротар №1 у світі. Також відзначив би Тібо Куртуа з "Челсі" і Давіда де Хеа з "Манчестер Юнайтед". Ці двоє грають дуже стабільно. У них немає різких спадів. Нижче свого рівня вони не опускаються. Називаю цих воротарів, як приклад для своїх підопічних".

Воротар "Андерлехта" Сільвіо Прото каже, що завдання воротаря не відбити кожен удар, а змусити суперника думати, що він може це зробити.

"Просто потрібно примусити суперника вдарити туди, куди ти хочеш. Це складне завдання. Футбол взагалі — титанічна праця. Дуже важко за півтори години пробігти 10-12 км. Воротарі багато працюють на тренуваннях. У матчі можна 89 хвилин "відпочивати", а на 90-й прогавити гол. Під час гри голкіпер відчуває не стільки фізичне навантаження, скільки психологічне. Від стартового і до фінального свистка ти маєш зберігати концентрацію. За матч воротар може втратити два-три кілограми, сильно фізично не напружуючись.

Можна воротаря навчити грати ногами?

"Звичайно. Потрібно виконувати спеціальні вправи, багато працювати індивідуально, залишатися після тренувань. Деяким воротаря дуже важко навчитися цьому елементу. Знав багатьох голкіперів, які чудово грали на лінії і на виходах, але мали проблеми з грою ногами і через це випадали з основного складу команди.

Воротар має бути справжнім фанатом своєї справи. Потренуватися і піти додому — це замало. Потрібно ще багато працювати після заняття. Воротар має освоїти багато технічних прийомів — віддати точну передачу в дотик чи пас на коротку, середню чи довгу дистанції, прийняти незручний м'яч, відкритися, зберегти м'яч для команди.

Андрій П'ятов у домашньому матчі проти "Браги" дуже багато відкривався під захисників для того, щоб зберегти м'яч у себе. Чим краще воротар грає ногами, тим легше команді. Голкіпер не вибиває м'яч в аут, а починає атаки".

 

Як оціните гру П'ятова у цьому сезоні, особливо у світлі майбутнього Євро-2016?

"Андрій взагалі стабільно грає в останні роки. Як у "Шахтарі", так і в збірній. Олександр Шовковський у свої 40 років теж демонструє стабільність. Він вийшов на такий рівень, що у нього не трапляється спадів. Не бачу, хто в "Динамо" може бути його альтернативою. Олександр Рибка — ні. Після дискваліфікації він не зміг повернутися на той рівень, на котрий вийшов, виступаючи у "Шахтарі". Киянам важко буде знайти заміну Шовковському".

На Максима Коваля покладали великі надії.

"Йому видали великі дивіденди, співали дифірамби. Можливо, це негативно вплинуло на хлопця. Хоча Коваль — непоганий воротар.

Зараз виділив би Митику Шевченка із "Зорі" та Романа Мисака із "Карпат". Це майбутнє українського футболу. Сюди можна віднести і Дениса Бойка".

Чому йому не вдається заграти у "Бешикташі"?

"Питання адаптації. Чемпіонат України і Туреччини — це два різні турніри. Турецькі вболівальники просто несамовиті. Можуть і побити після невдалого матчу. Також у Дениса була травма. Думаю, все у нього буде добре. Бойко складає конкуренцію П'ятову у збірній України. Завдяки йому "Дніпро" у минулому сезоні виступав настільки успішно (дійшов до фіналу Ліги Європи). Надійна гра Дениса вселила впевненість у польових гравців".

 

Що таке пенальті для воротаря?

"Це дуель між голкіпером та футболістом, який пробиває 11-метровий. Хто психологічно врівноваженіший, той і виграє. Тут головне витримати паузу. Є багато інших нюансів.

Завдання воротаря — поставити суперника у становище, яке вигідне тобі. Тобто, змусити гравця пробити у той кут, який ти задумав, а не туди куди він сам хоче".

Як це зробити?

"Існують різні приймови. Наприклад, хибні рухи. Потрібно ще брати до увагу манеру гри футболіста. Хтось пробиває на силу, інший — на техніку. Перед грою завжди вивчаєш суперника. Дивишся, хто і як може пробити.

Наприклад, Артем Мілевський. На Кубку світу він забив пенальті "паненкою" у ворота збірної Швейцарії. Потім намагався те саме повторити у чемпіонаті України. Але воротар витримав паузу і зловив м'яч у руки. Ось цьому завжди потрібно вивчати суперника, щоб знати його сильні та слабкі сторони. Для цього у клубах працюють наукові групи, які збирають інформацію та передивляються відеоматеріали".

 

Зараз говорять, що теперішній чемпіонат України нагадує 90-ті. Згодні?

"Так. На це є об'єктивні причини. У зв'язку з війною та важкою економічною ситуацією в Україні ми дійсно зробили крок назад. Як наслідок, у наступному сезоні у чемпіонаті гратиме 12 команд. Чимало клубів просто припинили своє існування".

Яким футбол був у 90-ті?

"Перший чемпіонат незалежної України у 1992-му році був коротким. Зараз усі літають на виїзні матчі. А тоді ми їздили автобусами. Навіть у Луганськ.

У 1996 український футбол здійснив великий стрибок вперед. З кожним сезоном внутрішній чемпіонат ставав сильнішим та цікавішим. З'являлося більше команд, які могли конкурувати з "Динамо" та "Шахтарем". А два роки тому стався обвал".

А якщо говорити про рівень футболу?

"Зараз він все одно набагато вищий, ніж був на початку 90-х. Існують різні думки з приводу кількості команд і формату чемпіонату України. Моя позиція — хай буде 12 клубів, але кожен з них матиме міцний фінансовий фундамент і вчасно платитиме зарплатню своїм працівникам. Головне, щоб учасники чемпіонату були здатними дограти сезон до кінця".

Хто був найбільш небезпечним гравцем проти якого ви грали?

"Леоненко з "Динамо". Віктор був нестандартним нападником. У будь-яку хвилину він міг створити щось неймовірне. Зараз таких гравців немає.

Шевченко і Ребров були небезпечними. Вони робили результат для "Динамо". У фіналі Кубка України-1999 Шева протягнув м'яч зі своєї половини поля, обіграв трьох, увійшов у штрафний майданчик і лупнув у дальню дев'ятку.

У "Шахтарі" вирізнялися Матвєєв та Ателькін. У "Карпатах" - Покладок, Гецко та Паляниця. Кожна команда мала хороших та небезпечних нападників. У кожного була своя родзинка, але всі хотіли забивати голи.

Наприкінці 90-х у "Карпатах" зібралася хороша команда. Ми здобули бронзові медалі чемпіонату України і грали в єврокубках".

 

Ви десять років грали за "Карпати". Не думали змінити команду?

"Ще на початку 90-х мене запрошували у "Таврію". Також мною цікавилися запорізький "Металург", "Іракліс" Салоніки. Переді мною стояв вибір — їхати закордон, або отримувати трикімнатну квартиру. Обрав другий варіант. Так вирішив проблему із житлом.

У 1999-му була конктретна розмова із клубом "Крилья Совєтов" із Самари. Вже навіть домовилися про компенсанцію, але "Карпати" не відпустили. Росіяни були готові заплатити 220 чи 250 тисяч доларів. Досить велика сума на той час".

Які ваші найяскравіші спогади про час у "Карпатах"?

"Ми першими в історії українського футболу відібрали в "Динамо" шість очок в одному сезоні. В Києві ми перемогли — 1:0, а в другому колі на стадіоні "Україна" виграли — 2:1. Також ми першими забили у ворота киян більше двох м'ячів.

У мене була суха серія виїзних матчів. Рекорд тримався вісім років. Шовковський перебив його на 8 чи 10 хвилин.

За 10 років моїх виступів у "Карпата" ми жодного матчу не програли донецькому "Шахтареві". Були тільки перемоги і нічиї.

Також "Карпати" двічі грали у фіналі Кубка України, виступали в єврокубках. Команда славилася своїм міцним характером. Підбиралися футболісти, які розуміли цей карпатський дух".

Що для вас означає включення у символічну збірну "Карпат" часів незалежності?

"Відчуваю гордість за себе і за клуб. Не кожного обирають у символічну збірну. Завдяки "Карпатам" я став тим, ким став. Думаю, я віддячив клубу за все своєю грою".

 

Не думали про кар'єру головного тренера?

"Кожному своє. Я люблю працювати з воротарями і вкладаю душу у свою роботу. Якщо ти отримуєш задоволення від своєї праці, значить ти на правильному шляху. Я займаю своє місце у тренерській ієрархії. Це моє".

Які особливості роботи з 19-річними?

"Фізичні навантаження такі самі, як і в дорослих. Просто їм потрібно усвідомлювати, що вони вже далеко від юнацького футболу. За задумом, футболісти мають прийти зі спортшколи вже готовими воротарями. Насправді, вони є ще дуже "сирими". Їх ще треба дуже багато вчити. Хто витримує конкуренцію, той рухається далі — U-21, перша команда.

U-19 — це бар'єр між юнацьким та дорослим футболом. Хоча є гравці, які відразу з команди 19-річних переходять у першу команду і добре себе там почувають. Наприклад, Віктор Коваленко у "Шахтарі".

Мар'ян Швед є хорошим прикладом для гравців, як у 19 років можна потрапити у першу команду "Карпат", а потім у систему іспанської "Севільї".

У "Карпат" зараз є хороший шанс для молоді реалізувати себе. Залишилася дрібничка — гравці мають хотіти цього і доводити на футбольному полі".

Яка ваша тренерська мрія?

"Виховати якомога більше хороших воротарів. Кажуть, у мене легка рука. Працював тренером воротарів у "Карпатах" - за півтори року продали Богдана Шуста. Коли був у "Кримтеплиці", клуб здійснив єдиний трансфер з першої у прем'єр-лігу. Донецький "Металург" купив Олександра Бандуру. Також привіз у "Карпати" Мартищука, Новака та Мисака".

 

Як пояснити довголіття воротарів?

"Все залежить від самого гравця. Діно Дзофф став чемпіоном світу у 40 роки. Є воротарі, які завершують кар'єру у 30.

Футбол входить у п'ятірку найтравматичніших видів спорту у світі. Амплуа воротаря має свою специфіку — багато падінь та стиків. Можна сказати, що це найгероїчніша позиція на полі. Не кожен зможе піти руками чи головою в ноги супернику, щоб виграти боротьбу за м'яч".

Чому деякі воротарі розкривається у пізньому віці?

"Потрібно мати щастя, щоб потрапити у свою команду. Якщо в тебе вірять тренери, то ти просто літаєш полем".

Як себе почуває воротар, який сидить у запасі?

"Трапляються різні випадки. В декого виникає образа. Хоча є голкіпери, які приходять на місце дублера в команду. Вони бачать себе саме в цій ролі. Є воротарі, яких запрошують у топ-команди, щоб скласти конкуренцію. Добре, коли клуб може собі дозволити двох рівноцінних голкіперів.

У своєму першому сезоні в "Карпатах" я не грав перші п'ять турів. В матчі з "Чорноморцем" вийшов на заміну. Ми програвали — 1:3. Зустріч завершилася нашою перемогою — 4:3. Це справді була божевільна гра. В мене з'явився шанс і я його використав. До кінця сезону я жодної секунди не провів на лаві запасних".

Джанлуїджі Буффон написав листа воротам.

"Ворота для голкіпера — це все. Це його життя. Завдання воротаря — зробити все, щоб м'яч не пересік лінії воріт. Відбивай вухом, п'яткою, але голу не має бути. Потрібно дуже багато солі з'їсти, щоб зрозуміти, що таке ворота.

Колись жартували: будь-який м'яч, який перетнув лінію воріт, вважається таким, якого не можна парирувати. Кожен гол — це чиясь помилка. Пропущений м'яч залишає після себе неприємний осад."

"Коли міняють центрального захисника, то це вже катастрофа" - Ігор Пластун

×