Євро-84 Платіні виграв самотужки

11 червня в Римі стартує 16-й чемпіонат Європи з футболу. Згадуємо про переможців попередніх першостей. Сьомий за ліком Євро вперше виграла збірна Франції.

Євро-1984 у Франції досі вважається найкращим за всю історію. Підтвердилося старе правило – щоби перемогти на турнірі, треба грати яскраво, а не вимучувати результат. Але навіть із яскравою грою трофей з першого разу до рук не дається. Щоби його виграти, треба пройти через біль жахливих поразок.

Збірна Франції заслужила цю перемогу за два роки до старту, прикро поступившись на Кубку світу 1982 року німцям в серії пенальті. Основний час завершився бойовою нічиєю 3:3. Тоді в Іспанії французів називали найбільшим відкриттям, їхня гра зачаровувала.

У збірної Данії була дещо інша історія. Її очолив німець Зепп Піонтек. У відборі до Євро 1980 данці потрапили в одну групу із Англією. Вирішальний матч грався на "Уемблі". Суперники запропонували відкритий футбол, в якому сильнішими були господарі - 4:3. За чотири роки ситуація повторилася – Данія і Англія опинилися в одній групі. Однак в матчі на "Уемблі" Піонтек змінив тактику. Він зіграв обережно в захисті. Це принесло результат. Єдиний гол із пенальті забив 31-річний лідер нападу Данії Алан Сімонсен. Данія поїхала на Євро, щоби зачарувати всіх своєю грою, а Англія залишилася вдома.

За великим рахунком тоді в Європі було три команди, які могли претендувати на перемогу. Окрім французів і данців третьою була збірна СРСР. Однак їй не пощастило потрапити на Євро. Можливо, тому, що по ходу турніру підопічні Валерія Лобановського відмовилися від феєричної, розкутої гри і почали грати на утримання рахунку.

Мало хто сумнівався, що основним конкурентом СРСР в групі буде бронзовий призер Кубка світу Польща. Лобановський розрахував усе правильно. У Хожуві його збірна зіграла внічию - 1:1, а в Москві перемогла 2:0. Здавалося, заповітна путівка в кишені. За два тури до завершення турніру підопічні Лобановського випереджали Португалію на 3 очки. Останній треба було зіграти на виїзді з Польщею і вдома прийняти СРСР. Польська федерація футболу запевнила радянське керівництво, що боротимуться до кінця. Тим часом гравці домовилися з португальцями про здачу гри. Нелюбов до "старшого брата" далася взнаки. Байдуже, що збірну СРСР у переважній більшості представляли українці, а не росіяни. Словом, Польща програла 0:1. Відстань між СРСР і Португалією скоротилася до одного очка.

І ось вирішальна гра. СРСР у Лісабоні став грати на утримання нічиєї. Наприкінці першого тайму мінчанин Боровський збив Жордао перед карним майданчиком. Однак французький суддя вказав на "точку". "Лівий" пенальті й господарі вийшли вперед. У другому таймі підопічні Лобановського кинулися відігруватися. Хорен Оганесян схибив із трьох метрів. Але господарі пробачили збірну СРСР щонайменше тричі. На Євро абсолютно несправедливо, незаслужено, з договірним матчем в активі поїхали португальці. Гнів голови федерації футболу СРСР Колоскова був неймовірним. Він звільнив Лобановського із формулюванням: "ніколи більше не залучати до роботи зі збірними".

 

Фінальний турнір грався у семи містах Франції. Ця першість була зовсім не схожа на Євро- 1980. Забивалася маса голів, на матчі ходили глядачі. Господарі стартували з перемоги над Данією - 1:0. За кілька хвилин до завершення гри відзначився 29-річний Мішель Платіні. Ця гра стала останньою для лідера Данії Алана Сімонсена. Він зламав ногу. У іншому матчі бельгійці не мали проблем із Югославією 2:0. Ще більше Югославію образила Данія – 5:0. Що цікаво, "юги" мали не менше, якщо не більше гольових нагод, але м'яч залітав лише в їхні ворота. Франція здолала Бельгію з таким самим рахунком 5:0. Хет-трик зробив Платіні. Не пожаліли господарі Югославію і в заключній грі 3:2. Знову хет-трик неперевершеного Платіні. У вирішальній грі зійшлися Данія і Бельгія. Данців улаштовувала нічия, однак вони "горіли" після першого тайму 0:2. У другому таймі чудова Данія, яку вів уперед Пребен Ларсен-Елк'яер, забила тричі 3:2.

У півфінал вийшли Франція й Данія.

Друга група була відверто нудною. Німці й португальці мінімально обіграли Румунію. Іспанці зіграли з підопічними Луческу внічию. Згодом миром розійшлися португальці й німці й іспанці й португальці. Вирішальною стала гра між Іспанією і Німеччиною. Німців улаштовувала нічия. Однак на 90 хвилині іспанець Маседа схилив шальки терезів на бік Іспанії. Німці, які безліч разів рятувалися на останніх хвилинах, тепер самі пропустили й вибули з турніру.

Перший півфінал французи розіграли із португальцями. Відкрили рахунок господарі досить несподівано. Штрафний мав бити Мішель Платіні. Однак захисник Філіп Домерг, якого тренер Мішель Ідальго включив у заявку в останню мить, не став гратися в окозамилювання із хибними розбігами й несподівано пробив. М'яч опинився в сітці 1:0. У другому таймі французи посилили тиск, але пропустили в одній із рідких контратак випад Жордао 1:1. На початку додаткового часу Жордао після пасу Шалани вивів Португалію вперед 2:1. На марсельському "Велодромі" запанувала повна тиша. Всі сподівалися на неперевершеного Платіні. Однак його надійно прикрили. І тим не менше, на 114-ій хвилині французи зрівняли рахунок. Платіні пропустив пас на Домерга, той вийшов сам на сам із голкіпером і невідпорно пробив.

Серії пенальті більше чекали португальці. Вони пам'ятали, як французи у 1982 році програли німцям. Сподівалися, що й цього разу господарі не витримають психологічно. Те саме відчувала й команда Ідальго. Тігана протягнув м'яч по флангу й дав пас точно на ногу Платіні. Один хибний замах і захисник падає. Другий – на землі опиняється воротар. Під удар кидається ще один захисник, але Мішель невідпорно б'є верхом 3:2. Йшла остання хвилина додаткового часу.

В іншому півфіналі Данія швидко відкрила рахунок у грі з Іспанією. Відзначився Лербю. Іспанці боялися пропустити ще, й почали сушити гру. А на 67 хвилині Маседа зрівняв рахунок 1:1. Іспанці дотягли до пенальті й перемогли. Чудова Данія вибула. За два роки на Кубку світу в Мексиці Данія мала можливість поквитатися. Але замість перемоги "спіймала" 5 іспанських контратак - 1:5. Компенсація за чудовий футбол прийшла аж у 1992 році, коли Данія здобула свою єдину перемогу на Євро.

 

Фінальний матч був нудним. Можливо, тому, що його наважилося показати радянське телебачення. Після помилки голкіпера іспанців – баска Арконади Платіні відкрив рахунок. Тепер Франція "сушила" гру. На останній хвилині Іспанія пішла вперед усією командою і пропустила контратаку, яку завершив Беллон - 2:0. Мішель Платіні встановив вічний рекорд бомбардирів, забивши 9 м'ячів у 5 іграх. Франція отримала свою нагороду за відкриту атакувальну гру, яку вона продемонструвала ще в Іспанії в 1982 році.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герой фіналу потрапив на Євро-80 в останню мить

Розповідаємо, як склалися долі переможців турніру.

Голкіпер Жоель Батс був запрошений до збірної з "Осера". Під час Euro-84 він незмінно захищав ворота у всіх п'яти матчах. Але більше, мабуть, цей голкіпер запам'ятався по КС-86, на якому відбив у чвертьфіналі пенальті від Зіко. Франція на тому турнірі фінішувала третьою.

На той час Батс вже грав за "ПСЖ", в якому пізніше працював помічником по черзі у Артура Жорже і Луїса Фернандеса, а потім і очолював клуб в тандемі з Рікарду. У сезоні 1998/99 тренував клуб другого дивізіону "Шатору", а з 2000 року увійшов до тренерського штабу "Ліона". Він причетний, таким чином, до семи поспіль титулів чемпіона Франції, які цей клуб виграв в період з 2002 по 2008 роки під керівництвом Жака Сантіні, Поля Ле Гуена і Жерара Ульє.

Захисник Патрік Батістон, для якого так погано закінчився Кубок світу в Іспанії-82, оклигав і повернувся до основи. Перед Євро він перейшов у "Бордо", з яким виграв три золота національного чемпіонату. Потім було "Монако" з ще одним титулом чемпіона й повернення в "Бордо". Останню гру за збірну провів у 1989, за клуб грав на два роки довше. Зараз 64-річний Баттістон – директор центру підготовки футболістів у "Бордо".

У стартовому матчі на Euro-84 захисник Манюель Аморос був вилучений за удар головою данця Йеспера Ольсена й отримав три матчі дискваліфікації. Повернувся до складу лише до фіналу. Мішель Ідальго випустив його лише в кінцівці замість Батістона, коли Франція вела з рахунком 1:0. Аморос брав участь також в Euro-92 і Кубках світу 1982 і 1986 років. Провівши за збірну 86 матчів, він кілька років (до березня 1999 роки) був її рекордсменом. У 1986 році став найкращим французьким футболістом за версією France Football. Тренерська діяльність, однак, у Амороса не склалася. Він довго працював у селекційному відділі "Марселя", був тренером юнацької збірної Кувейту, очолював збірні Коморських Островів і Беніну, який покинув через півтора року (в червні 2013 року) через втручання в його роботу президента національної федерації.

Максим Боссі майже всю кар'єру провів у складі "Нанта", до якого прийшов у 18-річному віці. Цікавий факт: за 710 зіграних матчів він не отримав жодної червоної і навіть жовтої картки! Як і Баттістон, він учасник трьох Кубків світу, якого пам'ятають, на жаль, по серії пенальті на КС-1982, адже, саме він не забив 11-метровий у післяматчевій серії. У 1996 році Боссі спробував свої сили на тренерському терені в "Сент-Етьєні", але швидко усвідомив, що це не його і переключився на телевізійну діяльність. Працював в різних компаніях, коментував матчі зарубіжних чемпіонатів.

Жана-Франсуа Домерга Ідальго включив в заявку для участі в Euro-84 в останній момент, але в першому ж матчі з Данією випустив його в другому таймі замість травмованого Ле Ру. В подальшому Домерг грав в ході турніру незмінно і навіть забив два голи в півфіналі Португалії (3:2). При цьому у нього всього два голи за збірну Франції (в 9 матчах). Закінчивши грати, Домерг займав керівні пости в "Канні" і "ПСЖ", тренував "Гавр", який підняв у вищий дивізіон і майже три сезоні стояв на чолі "Монпельє" в тому ж D-2, поки не був замінений через погані результати в кінці квітня 2007 року на Роллана Курбіса. Втім, Домерг залишився в клубній структурі.

Вихованець "Бреста" Івон Ле Ру, який на початку кар'єри двічі виходив з цим бретонським клубом до вищого дивізіону, назавжди залишився в історії, як футболіст, вилучений на 85-й хвилині фіналу Євро-84 проти Іспанії. Втім, у меншості французи подвоїли рахунок. Через травми Ле Ру закінчив грати вже в 30, встигнувши, однак, відзначитися парою сезонів в "Монако", "Нанті" і "Марселі", а свій останній чемпіонат він провів у складі "ПСЖ". Після цього прийшов на два сезони тренувати рідний "Брест", який якраз в 1991 році збанкрутував і відправився в третій дивізіон. Івон зайнявся видавничим бізнесом. Потім став консультантом на каналі TV Breizh (самоназва Бретані).

Уродженець Андалусії, Луїс Фернандес лише у 1981 році у віці 21 року отримав громадянство Франції, завдяки чому незабаром потрапив до збірної. Колишній гравець "ПСЖ" і паризького "Расінга", Фернандес закінчив грати в "Канні", перейшовши на тренерську роботу по ходу сезону 1992/93. Він вивів цей клуб спочатку до вищого дивізіону, а потім з 6-го місця і в Кубок УЄФА. Початківця-тренера покликали в "ПСЖ" замість Артура Жорже. З ним клуб виграв в 1995 році три кубка (включаючи Суперкубок), а рік по тому взяв Кубок володарів кубків.

Згодом Фернандес тренував "Атлетик", знову "ПСЖ", "Еспаньол", "Бетіс", "Реймс", їздив у відрядження в Катар і Ізраїль. З початку 2012 року він не тренує, зосередившись на коментаторської діяльності, яку прекрасно освоїв, хоча в дитинстві ніяк не міг вивчити французьку мову.

Народжений в Бордо Ален Жиресс, основну частину кар'єри провів у клубі цього міста, а завершив в "Марселі". Він дворазовий чемпіон Франції в складі "Бордо" (1984, 1985), рекордсмен клубу за кількістю матчів (587) і кращий бомбардир в його історії (182 голи), кращий футболіст країни 1982, 1983 і 1987 років за версією France Football. В "Бордо" він повернувся в 1989 році спортивним директором. Потім тренував "Тулузу", "ПСЖ", марокканський ФАР, а з 2003 року переключився на збірні. Спочатку була Грузія, потім команди африканських країн - Габону, Малі (3-е місце на Кубку Африки-2012) і Сенегалу. Удостоєний Ордена Почесного легіону.

Триразового володаря "Золотого м'яча" (1983, 1984 і 1985), автора 356 голів за кар'єру, Мішеля Платіні представляти не потрібно. На рахунку Мішеля 72 матчі за збірну, в 50 випадках він виводив її на поле в якості капітана. На Євро-84 забивав в кожному матчі, зробив два хет-трики і став найкращим бомбардиром з 9 м'ячами. На всіх інших французів дісталося на тому турнірі 5 голів. Закінчивши грати, Мішель вже через рік з невеликим очолив збірну Франції, але на Кубок світу-90 її не вивів, і після посереднього виступу на Євро-92 подав у відставку. З квітня 2002 року Платіні – член виконкому УЄФА, з січня 2007-го – президент цієї організації.

21 грудня 2015 року Комітет ФІФА з етики ухвалив рішення про відсторонення на вісім років від футбольної діяльності глави УЄФА Мішеля Платіні та ФІФА Йозефа Блаттера за переказ 2 млн швейцарських франків (майже 2 млн доларів) на ім'я Платіні. Пост Президента УЄФА Мішель Платіні залишив 14 вересня 2016 року.

18 червня 2019 року був затриманий в рамках розслідування обставин надання Катару права проведення Кубка світу 2022 року і доставлений в Антикорупційне управління поліції Нантера. Звільнений опівночі після 15-годинного допиту, темою якого стало також і надання Росії права проведення чемпіонату 2018 року.

На Євро-84 півзахисник Жан Тігана відзначився насамперед індивідуальним проходом півфінальному матчі з Португалією і передачею Платіні, і той, коли вже закінчувалося додатковий час, приніс перемогу Франції - 3:2. У 1993 році Тігана очолив "Ліон", закінчив з ним чемпіонат 1994/95 на другому місці слідом за "Нантом". Отримав запрошення в "Монако". З клубом виграв чемпіонат Франції-97, доходив до півфіналів Кубка УЄФА (1997) і Ліги чемпіонів (1998). Згодом Тігана тренував "Фулгем", "Бешикташ", "Бордо" і "Шанхай Шеньхуа". З китайського клубу француз був звільнений. Після цього він повністю віддався виноробству в Провансі.

Лівий крайній Брюно Беллон увійшов в історію як людина, що поставила красиву крапку в фіналі Євро-84. Його навісний удар в компенсований час оформив перемогу Франції над Іспанією - 2:0. Вихованець "Монако" провів більшу частину кар'єри в цьому клубі. Закінчив грати в "Канні" через серйозну травму у віці 28 років.

Згодом преса писала про постійні фінансові проблеми ветерана, про те, як його розорив радник-шахрай. Колишній гравець не зміг розплатитися за свій будинок і позбувся його. Йому заледве вистачало на аліменти колишній дружині. Зрештою, Брюно влаштувався радником у справах спорту в мерії Ле Канне, містечка поруч з Канном.

Форвард Бернар Лякомб після європейської першості оголосив про завершення міжнародної кар'єри. У 1988 році президент "Ліона" Жан-Мішель Ола запросив його на пост спортивного директора. Команда, яку тренував Раймон Доменек, піднялася для початку до вищого дивізіону. Лякомбу довелося попрацювати і тренером – в період з 1996 по 2000 роки. Результати поліпшувалися, але Бернар втомився від цієї посади і поступився нею перед сезоном 1999/2000 Жаку Сантіні, з яким "Ліон" вперше став у 2002 році чемпіоном Франції. Лякомб ж повернувся на пост спортивного директора.
Пізніше його посаду назвали інакше - спеціальний радник президента, який займається, зокрема, селекційною роботою. Лякомба вважають правою рукою президента Ола.

Свого часу Прем'єр-міністр Франції Лоран Фабіус запропонував тренеру Мішелю Ідальго обійняти посаду міністра спорту, але для Ідальго це було несподіваним, і він відповів відмовою, про що згодом шкодував. Працював спочатку в футбольній федерації, потім - менеджером в "Марселі" при Бернарові Тапі, і, як наслідок, проходив у справі про незаконні оборудки в цьому клубі. Був засуджений до умовного терміну і великого штрафу. Незважаючи на похилий вік, довго був футбольним експертом в різних радіо і телепередачах. Період роботи в збірній, якій Ідальго прищепив атакуючий стиль, щасливо збігся з появою у Франції талановитого покоління на чолі з Мішелем Платіні.
– Примітити Платіні було нескладно. Це всякий зробив би. А ось Тігана з його 59 кілограмами? Або коротун Жиресс? Я включив в команду чотирьох півзахисників-диспетчерів - ще був Женгіні. Говорили, що я збожеволів. Але ми стали чемпіонами Європи, тому що ці хлопці чудово справлялися з м'ячем. Платіні і Жиресс могли не тільки обіграти кого завгодно, але і зробити передачу на 40 метрів. У Тігана, правда, для цього техніки не вистачало - він був здатний на гру в радіусі 10 метрів.

Ідальго помер у березні минулого року, у віці 87 років.

×