Ексклюзиви
Пʼятниця, 09 жовтня 2020 11:09

Після матчу Росія – Україна Путін сказав Шевченку загадкову фразу

Після матчу Росія – Україна Путін сказав Шевченку загадкову фразу
Щойно Андрій Шевченко зрівняв рахунок, а Олег Романцев, не дочекавшись завершення гри, пішов у роздягальню. Фото "Спорт-Експрес"

9 жовтня 1999-го в Москві грали вирішальний матч відбору до Євро-2000 між збірними Росії й України. Перед заключним туром на перше місце претендували 3 збірні – України, Франції та Росії.

Україна мала 19 балів, а переслідувачі – по 18. Французи в Парижі приймали Ісландію, а в московських Лужниках зійшлися Росія й Україна. На 75-й хвилині матчу росіянин Валерій Карпін після сумнівного штрафного та рикошету відкрив рахунок. На 88-й хвилині нас урятував диво-удар Шевченка – 1:1. Воротар росіян Філімонов припустився фатальної помилки. Французи виграли в Ісландії – 3:2 – і посіли перше місце. Україна фінішувала другою й мала зіграти у стикових іграх.

На матчі були присутні прем'єри країн. Від Росії – Володимир Путін, від України – Валерій Пустовойтенко.

– Це була моя друга зустріч із Путіним, – згадує Валерій Павлович. – Раніше в Москві проводили засідання голів урядів, де я головував. Там і познайомилися. Путін справляв враження адекватної людини. Саме його рішення виявилися вирішальними для того, аби ми згодом без проблем пройшли опалювальний сезон. На матчі сиділи в центральній ложі стадіону.

Це було якесь колективне зітхання. Росіяни зрозуміли, що сьогодні їм уже не відігратися

Жодних жартів чи насмішок від росіян не було. Все було цивілізовано. Члени російського уряду дуже переживали, раділи голу Карпіна. Коли забив Шевченко, я нічого не бачив. Просто почув за спиною, як Путін і його підлеглі видихнули повітря. Це було якесь колективне зітхання. Росіяни зрозуміли, що сьогодні їм уже не відігратися.

Найцікавіше почалося, коли ми з Путіним зайшли до російської роздягальні. Там усі плакали. Найбільше ридав навіть не воротар Філімонов, який пропустив гол від Шевченка, а Тихонов. Він добряче змусив напрацюватися на правому фланзі нашого Олега Лужного. І коли випустили на заміну Безчастних, Олегу стало легше.

Потім пішли до нашої роздягальні. Тут панував діаметрально протилежний настрій. Найбільше раділи Андрій Шевченко і тренер Йожеф Сабо. Я оголосив про підвищені преміальні. Суми називати не буду, але вона була пристойною навіть за сьогоднішніми мірками. Після гри ми разом із Путіним поїхали на банкет до ресторану "Гетьман" біля українського посольства.

– Наша команда росла, – згадує головний тренер збірної України Йожеф Сабо. – Так само, як і зараз росте. Думали, що зірковий час її настане на Євро-2000. Першими до нашої роздягальні зайшли Пустовойтенко та Путін. Валерій Павлович відразу оголосив про підвищені преміальні. Це спричинило новий прилив ейфорії. Сам матч важко згадувати. У другому таймі ми перехопили ініціативу, грали першим номером. Казав хлопцям, що якщо так гратимемо – обов'язково виграємо. Після голу Карпіна не сумнівався, що врятуємо гру. Коли збили Мізіна, Шевченко побіг бити штрафний.

Кричу йому:
– Шева, біжи у штрафний!

А він огризається.

– Зараз заб'ю! – каже. Досі не розумію, що то на нього найшло. Натхнення якесь.

Після гри в російській роздягальні всі мертвими були. Там стояло колективне ридання

Звичайно, Романцев розбирав нашу команду. Андрій весь час подавав на передню штангу, куди йшли центральні захисники і головою перекидали м'яч на дальню штангу. Мабуть, воротаря затуркали до такої міри, що Шевченко ще не вдарив, а він уже пішов уперед! Він був упевнений, що м'яч піде на ближню штангу. А Андрій його підрізав - і м'яч пішов в ворота. Воротар задкував-задкував - і в результаті сам собі закинув. Напевно, таке буває один або два рази в житті.

– Після гри в російській роздягальні всі мертвими були, – каже Сабо. – Там стояло колективне ридання. Того дня я не розмовляв із їхнім тренером Олегом Романцевим. Взагалі після тієї гри я його більше не бачив. Таких щасливих емоцій за мою тренерську кар'єру було небагато. Чи можна порівняти цю гру з матчем зі "Спартаком" у Лізі чемпіонів? Мабуть, ні. Той матч для мене особливий і неповторний. Ніколи таким щасливим не був.

Андрій Шевченко розповів про несподівану зустріч відразу після матчу:

– Після гри Путін зайшов до нас у роздягальню, привітав, потиснув кожному руку. А потім повернувся до мене і запитав:
– Це ти нам забив?

– Я.

– Добре, я тебе запам'ятаю.

Зараз після історій із отруєнням Литвиненка, Скрипалів та Навального ці слова набирають вельми сумнівного контексту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Динамо" знищило російського чемпіона в другому таймі

Після нічиєї в Москві збірна України вийшла на стикові матчі та поступилася збірній Словенії. У Любляні ми програли – 1:2 після голу Ачімовича з центру поля, а в Києві судді зафіксували нічию – 1:1.

Зараз ви читаєте новину «Після матчу Росія – Україна Путін сказав Шевченку загадкову фразу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі