До виходу на пенсію готуються за два роки

— Коли вийшов на пенсію, мій телефон замовк. Помітив цю тишу за місяць після завершення роботи. Ніяких прохань, привітань із рядовими святами, цікавих пропозицій, проблемних моментів. Все закінчилося. За пів року зрозумів, що половину одягу мені нікуди носити. Це костюми, піджаки, строгі сорочки тощо, — розповідає черкащанин Віктор Антонюк, 67 років. Два роки тому пішов на пенсію. Працював керівником відділу продажів на підприємстві сільгосптехніки.

Живе в трикімнатній квартирі неподалік центру міста. Має дружину. Син — у Києві.

— Думав, рибалитиму ледь не щодня. А насправді тиждень походив і вже не хочеться. Поїхав у батьківську хату за 80 кілометрів від міста. Планував там пожити якийсь час. Але коли приїхав і побачив це все, зрозумів — налагодження звичного побуту потребує багато роботи та сил. Я до цього не готовий. Сидіння вдома біля телевізора почало пригнічувати. А прогулянки навколо під'їзду стали нагадувати провітрювання у дворі лікарні.

Через сім місяців на пенсії Віктор застудився. Потім у нього виявили підвищений тиск. При обстеженні знайшли утворення в жовчному міхурі. За два місяці поклали в лікарню, видалили камені.

— Ще пару тижнів вдома відходив від крапельниць і операції. Найболючіше було, коли приїхав син і співчутливо радив мені берегтися. А дружині лишив 5 тисяч гривень на медикаменти. Відчув себе відпрацьованим матеріалом. Я вибіг із кімнати і жбурнув йому гроші. Сказав, що не треба тут цієї благодійності, сам маю за що лікуватися. Випроводив його назад у Київ, — розповідає Віктор Антонюк. — Було враження — всі навколо думають, що я вже ні на що не здатен. Здавалося, цікавих подій у житті ніколи не буде. Від цих думок відволік телефонний дзвінок онуки з Києва. Вона малювала родинне дерево і почала мене питати про рідню. Тоді зрозумів — чим займатимуся наступні два місяці.

Віктор Антонюк взявся впорядковувати й друкувати родинні фотографії. Потім запланував поїздки по родичах. Зателефонував дітям.

— Сказав сину Петру: "Бери ті 5 тисяч і заправляй на них машину. Будемо знайомити твоїх дітей із родиною". І так за пів року ми побували у восьми населених пунктах Вінницької, Полтавської, Київської областей. Всіх провідали. Я знайомив їх зі своїми онуками. Сам знайомився з їхнім новим поколінням, — розповідає. — Брав три свої фотоальбоми й ми згадували минуле. У Вінниці троюрідний брат сказав, що я не з того почав вихід на пенсію. Порадив замінити меблі в квартирі.

За шафами в помешканні Віктора Антонюка були старі шпалери. Він заходився їх переклеювати. Заодно вирішив міняти вікна на новіші. Потім перемкнувся на балкон і на другу кімнату.

— І тільки тоді я відчув задоволення від пенсії. Бо створював нові умови для життя. Щодня їздив у будівельний магазин, вникав у тонкощі нових матеріалів. Більше став спілкуватися зі старшим внуком. Він мені допомагав фарбувати стіни на балконі, — говорить Віктор Антонюк. — Після оновлення квартири стало приємніше там перебувати.

На вересень 2021 року в Україні було понад 8 млн пенсіонерів. Найбільше із них живе в містах-мільйонниках. Серед галузей, де більшість продовжує працювати після досягнення пенсійного віку, — наукова та педагогічна.

— Стрес і депресію під час виходу на пенсію мають далеко не всі. Насамперед це проб­лема міських жителів, — говорить психолог 36-річна Олена Ткаченко. Була кілька років соціальним працівником. — У селах серйозні затяжні депресії можуть бути в колишніх сільських голів і їхніх секретарів. Бо в них меншає впливу й корисних контактів. У решти ритм життя майже незмінний. Навіть навпаки, чимало вчителів поспішають вийти на пенсію, аби зосередитися на господарстві. В містах ситуація інакша. Найскладніше пережити вихід на пенсію людям, які займали керівні посади, та робітникам підприємств. У них виникає пустка в житті.

Радить, як цього уникнути.

— До виходу на пенсію слід готуватися за два роки. Треба скласти чіткий план, що варто зробити. Наприклад, змінити дах будинку, купити нове авто, допомогти дітям, навчити онука плавати, читати, писати. Після плану бажано прикинути, які засоби для цього потрібні. Скажімо, для зміни даху — кошти, матеріал, кваліфіковані робітники. Матеріалів для цього повно, в цьому можна розбиратися і вникати у відмінності, — говорить Олена. — Ще за два роки до пенсії правильно буде обдумати те, чого не встигли зробити в житті. І що лишається реальним — також слід планувати. Навіть якщо воно безглузде. Один мій клієнт при виході на пенсію продав квартиру на Хрещатику й переселився в батьківську хату в Одеській області. Купив собі "шестисотого "Мерседеса", про якого мріяв у 1990-х. Онуки й діти були шоковані, бо розраховували на ту нерухомість. Також раджу за кілька років до виходу зайнятися здоров'ям — пролікувати зуби, прокапатися тим, кому треба, зробити можливі діагностики. Адже більшість затягує з цим і загрузає в болячках до самої смерті.

Після виходу на пенсію за віком змінюють свій стиль життя, умови проживання й започатковують приємні ритуали.

— Варто в перші дні сходити в магазин і купити одяг. Протягом місяця зробити перестановку в домі. І започаткувати нові традиції. Наприклад, мій батько став тричі на тиждень балувати себе червоною рибою. До пенсії не дозволяв собі ­цього.

×