На електромобілі Українці пересядуть за вісім років

До 2030 року 80% українських водіїв їздитимуть на електротранспорті. На електротязі будуть скутери, мотоцикли, легковики, маршрутки, міські автобуси, дрібні вантажівки. На бензині й дизельному пальному працюватимуть лише великі вантажівки та спецтехніка: трактори, комбайни, військові машини.

Такі зміни передбачає Націо­нальна транспортна стратегія України. Її програму уряд затвердив 7 квітня. У документі написано, що держава звільняє власників електротранспорту від податків і зборів, допомагає будувати зарядні станції, облаштовувати місця паркування, сприяє розвит­кові інфраструктури.

Власникам дизельних і бензинових машин щороку збільшуватимуть податки, а екологічні норми стануть ще жорсткішими. Автівки на нафтовому паливі не впускатимуть у міста, обмежать їхнє пересування по природоохоронних і заповідних зонах, місцях скупчення людей.

В Україні на 1 червня зареєстровані 28 тис. електромобілів — щомісяця купують майже 600. За темпами збільшення таких легковиків і зарядних станцій Україна п'ятий рік входить у 15 країн світу з найстрімкішим розвитком електротранспорту.

 

Найпопулярніші в Україні — "Ніссан Ліф", "Рено Кенгу ZE", "Фіат 500е", "Фольксваґен Е-гольф", "Шевроле Болт", "Тесла Mодел S", "БМВ І3".

— Три роки їжджу електромобілем, переважно по місту, — розповідає киянка 32-річна Олена Ткаченко.

Уживаний "Фіат 500е" 2014 року випуску купила на аукціоні в Сполучених Штатах Америки через українську фірму-посередника. На той момент авто проїхало 60 тис. км. З доставкою, ремонтом, сертифікацією і постановкою на облік машина обійшлася Олені у $9 тис. — майже 240 тис. грн.

— Перед тим їздила на 20-річному "Ніссані Мікрі", — говорить Ткаченко. — Машина сипалася, потрібно було постійно ремонтувати. 2018-го пересіла на електромобіль. Не вникала в їхні характеристики. Вибирала, щоб подобався зовні та всередині.

До керування електромобілем звикала тиждень.

— Найважче було зрозуміти, чи він заведений, — додає Олена. — Бо традиційного звуку двигуна не чути. Рука постійно тягнулася до ричага коробки передач. У "Фіаті" його немає, тільки кнопки. А їздити й маневрувати зручніше. Завдяки низькому центру ваги тримає дорогу, як ­влитий.

Повного заряду акумулятора вистачає на 130 км. Взимку — на 70–80.

— Єдиний недолік — "Фіат" не має режиму швидкісної зарядки, як "Ніссан Ліф", — каже Олена Ткаченко. — Найшвидше заряджається за 3 години, це на потужних 6-кіловатних станціях. Від побутової розетки — за 7 годин. Доводиться кидати переноску з квартири на четвертому поверсі.

— Першою моєю "електричкою" був "Ніссан Ліф" 2013 року випуску, — розповідає киянин Олександр Литвинов, 43 роки. — Купив 2017-го на американському аукціоні з побитими крилами й бампером. Тут відремонтував, усе обійшлося у 200 тисяч гривень.

"Ніссан" не мав швидкісної зарядки.

— Найбільшою проблемою була вбита батарея, — каже Литвинов. — Улітку повного заряду вистачало на 70–80 кілометрів. Узимку — на 30–40. Це якщо пічки й кондиціонера не вмикати.

Зараз Олександр їздить на "Шевроле Болт". На одному заряді електромобіль проїжджає 450 км. Має швидкісну зарядку — 80% ємності акумулятора можна зарядити за 1 год.

— Зарядки для електрокарів у Києві є на кожному кроці, біля супермаркетів, — додає. — Ніколи не заряджаю до повного. Якщо є хоча б 30 відсотків, можна сміливо їздити.

Олександр Литвинов живе у приватному будинку поблизу столиці. Електромобіль заряджає в ­гаражі.

Уживані електромобілі в Україні продають від 150 тис. грн. За такі гроші можна знайти 7–10-річні "Ніссан Ліф", "Міцубісі Е-Мієв", "Рено Кенгу ZE", "Фіат 500е".

— Майже всі електромобілі в Україні — це "битки" з американських аукціонів, — каже киянин 36-річний Олександр Купрій, продає електромобілі в салоні на просп. Степана Бандери. — В США їх купили побитими, привезли в Україну кораблем-контейнеровозом, відремонтували. Стан буває різний. Пристойний не коштує менш як 220 тисяч гривень. За ці гроші можна обрати між "Ніссаном Ліфом", "Фіатом 500е" й "Рено Кенгу ZE". Дві останні моделі не мають швидкісної зарядки. На одному заряді проїжджають до 150 кілометрів.

За 500 тис. грн. продають три-чотирирічні "Фольксваґен Е-Гольф", "Шевроле Болт".

— Кожен електромобіль варто оглядати, — додає Купрій. — Добре, якщо він щойно приїхав зі США. У базі даних "Карфакс" можна перевірити пробіг, пошкодження, проблеми. Якщо проїхав до 100 тисяч кілометрів — стан майже завжди пристойний.

Радить звертати увагу на батарею:

— Це найдорожча й найважливіша деталь електромобіля. Не рекомендую купувати електромобіль, у якого був деформований кузов і батарея. Або той, де її знімали. Оминайте автівки, які оформлені на українські підприємства. Такі працюють переважно в таксі, їхні батареї зношені.

Недобросовісні перекупники найчастіше змінюють програмне забезпечення батарей. Щоб під час діагностики зношені акумулятори виглядали, як нові.

— Найкраще — протестувати машину, — говорить Олександр Купрій. — Проїхатися на повному навантаженні, з увімкнутими всіма приладами. Так побачите, наскільки швидко батарея втрачає заряд.

 

Не годяться для далеких поїздок

— Переваги електромобіля відчуєте, коли одного запасу ходу вистачатиме на 250–300 кілометрів, — каже 40-річний Вадим Скляров із Києва. Протягом п'яти років перепродує вживані електромобілі, їздив на всіх наявних в Україні моделях.

— "Ніссан Ліф", "Рено Зое", "Фіат 500е" — недорогі та надійні машини, — додає Скляров. — Підійдуть тим, хто їздить лише з дому на роботу. Не годяться для далеких поїздок.

Для повноцінного пересування є три моделі: "Хюндай Іонік", "Шевроле Болт" і "Тесла Модел 3". Перший коштує 500 тисяч гривень, заряду вистачає на 260–270 кілометрів. За другий треба докинути ще 150 тисяч, заряду вистачає на 450 кілометрів. "Тесла" проїде стільки ж, але коштує майже 750 тисяч гривень.

Кілометр пробігу коштує 20 копійок

В Україні працюють понад 11 тис. станцій для зарядки електромобілів. Розташовані в обласних центрах, на ­пожвавлених трасах.

— Усі працюють за одним принципом, — розповідає власник електромобіля киянин Віктор Селенков, 64 роки. — Треба встановити на смартфон додаток мережі станцій зарядки, мати на рахунку гроші. Під'їхав до станції, відсканував код — можеш заряджати. Як завершив, із рахунку знімуть кошти.

Деякі мережі беруть гроші окремо за електрику й оренду станції.

— Колись цього не знав, поставив машину на ніч, — каже Селенков. — Уранці віддав 70 гривень за електрику і 150 — за послугу.

Віктор Селенков заряджає електромобіль удома.

— 100 кілометрів пробігу обходиться у 20 гривень, — говорить Віктор Селенков. — Удесятеро дешевше за бензин. Із зарядними станціями бувають несподівані ситуації. Одного разу поламалася, перестала заряджати. А то заблокувала заряджальний пістолет у машині. Довелося розкручувати його.

Держава заохочує купувати вживане

— Кількість електромобілів в Україні стрімко зростає, — говорить автомобільний експерт Олег Омельницький. — Але не нових, а вживаних зі Сполучених Штатів Америки та Європи.

Національна транспортна стратегія передбачає розвиток електротранспорту. Але рухи не суттєві. Нові електромобілі в Україні дорожчі за дизельні чи бензинові, залишаються недоступними для більшості українців. Дешеві тільки вживані, бо для них безкоштовне розмитнення. Сюди звалюють автівки, які відпрацювали свій ресурс. Європейцям простіше продати їх, ніж утилізувати. Держава поки що допомагає європейцям, а не своїм громадянам.

×