Ексклюзиви
Середа, 16 червня 2021 17:05
Наталія Соколан
Наталія Соколан
Журналістка

Несправжній гріх

В історіях родин – моєї і чоловіка – є кілька збігів. Наші баби з дідами були однофамільцями.

Його баба мала дівоче прізвище Руденко. Була містянкою у третьому коліні. Вийшла заміж за приїжджого з Херсонщини – теж Руденка. Так тезки по прізвищу поєдналися в один рід.

Моя баба по батьку була Соколан і за Соколана вийшла. Щоправда, це був не просто однофамілець, а троюрідний брат.

Ще підлітком вона зустрілася зі своїм Хваньком. Був кучерявий, чорнобровий – багато дівчат за ним сохли. І на 10 років старший за мою, тоді ще юну бабу. Полюбив її. Вони – брат і сестра по батьківському роду. Мої прадіди були двоюрідними братами, а прапрадіди – рідними.

Кажуть, шлюби з кровними родичами – великий гріх. Нащадки платять високу ціну за такі поєднання: гілка роду, зрештою, закінчує свій розвиток. Як дід і баба зустрічалися, то Хванько їздив до попа питати, чи буде гріхом до шлюбу троюрідну сестру брати? Піп казав: "Можна. Тільки обряд більше грошей коштуватиме".

Та я знайшла підтвердження фатальних наслідків кровозмішання: один із дідових синів народився нездоровим, дітей не мав, а другий поховав малою доньку. Сам помер рано.

Люди казали, що до дідової матері – Харитини Криси з хутора Криса ходив бідний парубок Лесковець. Але батьки віддали її, вже при надії, за Стефана Соколана. Він сина Хванька часто називав байстрюком, особливо, як вип'є. Стосунки в них були важкі.

Тож один із гріхів – точно несправжній. Хтозна, за який розплачуються нащадки.

Зараз ви читаєте новину «Несправжній гріх». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі