З'явилося слово "maidaning" - майданування

На запити "майданувати" та "майданування" пошукова система вже тішить сотнями знахідок.

Вже пишуть і про англійський відповідник - maidaning. Над значеннями цього політичного терміну роздумував Сергій Чаплигін:

В англійській мові існує віддієслівний іменник - "герундій", який утворюється через додавання до основи інфінітиву закінчення на "- ing".

Ним можна окреслювати мінімальні упорядковані дії людини, яка перебуває в сьогоднішньому часі - shopping, dansing, relaxing, tattooing.

Подібним "герундієм" є "майдан-ing" - політичне явище "аполітичності" Майдану - такого собі комунікативного середовища зі спонтанним реагуванням з приводу ситуацій, що виникають, та апеляцією суто до емоційних, сублімальних та суггестивних сфер.

Сьогоднішній Майдан - це новий конструкт, що являє собою нову матрицю взаємовідносин та манери мислення. Його основними характеристиками є заперечення авторитетів, відкинення метанаррацій, інтертекстуальність, що проявляє себе в цитатності, рімейках, перфоменсах, карнавальності та ін.

Таке собі поле штучної та довільної взаємодії (чи протидії) автономних індивидів, які домовились між собою про те, що вважати "політикою", а що  ні. Що є яскравим проявом основи ліберальної філософії - номіналізму (все є не більш ніж "слова" чи "імена" і не має самостійного сенсу та мети).

Ця "аполітичність" Майдану полягає не в тому, що там не керують чи не виступають політичні лідери, а в тому що замість конкретної та відчутної мети, присутнім пропонується "гра" - діяльність, сенс якої не в результаті, а в самому процесі.

Це проявляється у відсутні двох головних принципів:

1. Прийнятті "рішеннь" (Еntscheidung), які приймаються в тих "виключних обставинах" (Еrnstfall), які не регламентуються звичайними юридичними нормами.

Бо саме той, хто в цих "виключних обставинах" бере на себе відповідальність в прийнятті "рішення" і є владою.

2. Поділу на категорії "друг-ворог", "свій-чужий", який є не тільки політичною необхідністю, а й глибинною екзистенційною проблемою.

Саме відсутність цього поділу і не дає можливості прийняти жодного політичного рішення.

Це чудово розуміє влада. Тому В. Янукович аплодує тим, хто вийшов на вулиці, а М. Азаров вважає їх прихильниками президента.

Бо не Майдан, а влада, в цих "виключних обставинах", що сьогодні склалися в Україні, приймає "рішення" і визначає, хто "друг", а хто "ворог" і тому не бачить звідти жодної загрози, оскільки там не претендують на політичну владу, на відміну від опозиційних партій.

Тому "міліція буде підтримувати правопорядок серед мітингуючих, жорстко пересікаючи хуліганські витівки політичних екстремістів від опозиції".

Політичній волі одних осіб завжди протиставляється політична, а не технологічна, воля інших осіб.

Політика - це співучасть. А приймати участь - означає складати та усвідомлювати себе частиною по відношенню до цілого та, відповідно до цього усвідомлення, займати активну позицію. Тому політика завжди тотальна і поза її рамками знаходиться "ідіотія".

×