Тиждень з Віталієм Чепиногою

Якось, під час другого Майдану, один швейцарський журналіст жалівся мені, що у них нудно й нецікаво жити, бо там ніколи нічого не відбувається. - О! - кажу. Тоді тобі до нас, у нас точно не нудно. Ми живемо не днями й тижнями, а цілими епохами відразу. Кожен тиждень маєш якусь іншу країну та іншу реальність. Особливо зараз, під час війни. Коли повітряна тривога або проліт балістичної ракети над будинком сприймається, як буденність.

Неспокійні часи, цікаві часи, великі часи. Хоча більшості з нас хотілося б, аби вони були трохи спокійніші, менше цікаві та не такі великі.

А тиждень розпочався з того, що Україна отримала свого першого "Оскара". За документальну стрічку "20 днів у Маріуполі". Болюче, страшне й гірке кіно. "Я хотів би ніколи не робити цей фільм", - сказав режисер Мстислав Чернов.

І тут не обійшлося без скандалу. Компанія Disney Entertainment не включила перемогу українського фільму у скорочену телеверсію "Оскара". Що поробиш, світ не цікавлять війни, світ цікавлять розваги. Так світ влаштований. Іноді світ співчуває жертвам воєн, але тільки за тих умов, коли це не відволікає від розваг. Це не добре, й не погано, просто так воно є.

Щоправда, вже у п'ятницю надійшла новина, що справедливість відновлено, і "20 днів у Маріуполі" повернуть у скорочену версію. І це та навичка, яку українці опанували досконало: скаржитися, не мовчати, домагатися свого! Це добре. Нам це ще стане в пригоді.

А у вівторок в Росії вчергове впав літак. Іл-76. Російська влада так боїться українських перемог, що здатна вигадувати найфантастичніші версії своїх косяків і провалів. Цього разу в двигун нібито потрапила птаха. Що ж, хай буде. Нам аби там падало й горіло. З будь-яких причин. Птаха, то й птаха.

Легіон "Свобода Росії", РДК та "Сибірський батальйон" зайшли на територію Росії. Курська і Бєлгородська область. Гойда! "Росіяни житимуть вільно, ми йдемо, чекайте нас!" - говорить на камеру один із бійців.

У середу президент РФ Путін несподівано заявив про готовність до мирних переговорів та про якісь гарантії безпеки для Росії. Диктатори завжди трохи відстають від реалій. Путіну давно пора просити особистих гарантій бодай для себе. І ми чудово пам'ятаємо, що в росіян готовність до "мирних переговорів" - це лише один із воєнних маневрів. Ніхто не повірив.

Тим часом давня союзниця Путіна, лідерка французького ультраправого Національного об'єднання Марін Ле Пен у четвер несподівано заявила, що Путін - це зло, а "Українській нації - наша повага і наша підтримка". Отакої! Франція поволі перетворюється на найбільш проукраїнську силу в Європі. Там навіть антиукраїнські політики - проукраїнські. Президента Еммануеля Макрона вже не спинити. Він вжився в роль яструба миру. Він готовий вести війська в Україну, палити Москву, як славні предки, і долати Путіна. І нехай вся ця риторика - лише боротьба за нове лідерство в Європі, нам це на користь. Ми підтримуємо здоровий, позитивний мілітаризм нової Франції. Зрештою, навіть легендарний Іноземний легіон Франції нині очолює бригадний генерал з промовистим прізвищем - Кирило Ющенко.

Прем'єр Польщі Дональд Туск сказав, що незважаючи на палкі слова підтримки України, половина Європи продовжує торгувати з Росією, попри санкції. Можна було б подякувати голові польського уряду за таку турботу, але в даному випадку припускаємо, що Туск спрацював на випередження. За деякими даними, в Польщі готується публікація журналістського розслідування про те, що польський бізнес за час війни наростив товарообіг з російськими партнерами в десятки, якщо не в сотні разів.

Чорна п'ятниця для Одеси. Чорна п'ятниця для України. 20 загиблих, більше 70 поранених. Країна віковічного зла робить те, що вміє - плодить зло, плодить біду, смерті й руйнування. І саме Україні випала доля позбавити світ від цього чудовиська.

Португалія доєдналася до "чеської ініціативи" і надасть 100 мільйонів євро на снаряди для України. Португалія досить далеко від України, але все це - Європа. Свій до свого по своє.

Країни "Веймарського трикутника" - Франція, Німеччина та Польща - планують віддати доходи, отримані від російських активів у ЄС, на закупівлю зброї для України. Про це заявив канцлер Німеччини Олаф Шольц на спільній пресконференції. Це справді добра новина. Хоча міг би додати ще й "Тауруси".

Окрім іншого, тиждень, що минає, запам'ятається вдалою масованою атакою українських безпілотників на нафтопереробні заводи Росії. Мені не раз доводилося чути думку, нібито для Росії це не суттєві втрати. Вона мовляв, така велика і така багата на ресурси, що впорається з будь-якими нашими атаками. Це - не так. Для Росії це велика проблема, яку вона не знає, як долати. Дійшло до того, що влада вимагає від власників НПЗ завести власні ППО. Ну, давайте, пробуйте!

Кілька років тому летів я якось із Хельсінкі до Токіо. Фактично весь політ - над територією Росії. 10 годин летиш, а воно все Росія і Росія внизу. Мабуть, тільки з літака можна зрозуміти істинні масштаби цієї величезної країни. Я летів цілу ніч і дивився на безкраї простори внизу. Темні, мовчазні, похмурі, безкінечні. Але знаєте, що? Настав ранок - і Росія закінчилася… Все колись закінчується, навіть Росія!

В "Українському домі" відкрилася виставка "Алла Горська. Боривітер". За нагоди, сходіть подивіться. Це додає краси. Це додає сили!

Живемо далі!

×