Шум з приводу закону "Про засади ДЕРЖАВНОЇ мовної політики" нагадує тупцювання двох втомлених боксерів в останніх раундах. Одні політики повинні показати, що борються проти української мови, другі — що проти російської, а по суті ситуація остогидла тим і тим.
"Регіонали", які п'ять років тому обіцяли донбаському електорату золоті терикони і другу державну в придаток, виявилися припертими до стінки, тобто до нових виборів. Волею-неволею доводиться робити вигляд, ніби їм не все одно, що й якою мовою-язиком мелють ведучі новин. Зробити російську державною вони неспроможні, бо для цього треба переписати Конституцію. Як показали п'ять років їхнього правління, плювати на неї вони можуть сповна, а от внести зміни - ні. Залишається одне: голосно прийняти закон, який нібито захищає російську мову чи, принаймні, щоб так виглядало.
Спирається закон на ратифіковану 2003 року "Європейську хартію регіональних мов". В силу вона вступила ще при Ющенку, і тоді руссколобі сили її сильно критикували.
ЗУ "Про засади державної мовної політики", стаття 6:
"Державною мовою України є українська мова. Українська як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні Повноваження органами законодавчої, віконавчої та судової влади, у міжнародніх договорах, у навчальному процесі у навчально закладах в межах и порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, в науці, культурі, в інших сферах суспільного життя".
Як ми знаємо, руссколобі громадяни України борються не за свободу говорити російською мовою, а за право не знати української. Так от, новий закон нічого подібного їм не дасть.
Україна як і раніше гарантує, що будь-який її громадянин, звернувшись у будь яку держустанову українською, нею ж отримає відповідь. Проекти законів надалі вноситимуться на розгляд державною. Нотаріальне діловодство вестиметься державною, акти місцевих органів самоврядування, виборчі бюлетені, слідчі документи тощо публікуватимуться державною. Державні службовці зобов'язані нею володіти. Українська залишається обов'язковою для вивчення в школах "в обсягах, достатніх для інтеграції в українське суспільство".
Закон лише визначає поняття "національна меншина" - не менше 10% населення на певній території - і уточнює право застосування мови меншини за взаємною згодою поряд з державною. Цілком прогресивний, європейський законопроект, який дає людям право любити свою культуру. До того ж, фактично, врівнює російську мову з кримсько-татарською та угорською. Ой-вей! До того ж "жодне з положень Закону не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови". Ясно.
- То що, російська тепер державна?
- Ну, майже.
- Як це "майже"? Закон прийняли ж!
- Закон-то прийняли, але статус мови визначається не ним.
Найзапекліші професійні росіяни вже остовпіли від того, що їх офіційно визнали національною меншиною, а їхню кохану російську мову поставили через кому з циганською, білоруською, ідишем.
До речі, розібравши ці законодавчі пропозиції, кримські татари вже звернулися до керівників Партії Регіонів, щоб ті навчили кримських чиновників кримськотатарської мови.
3 
1
Коментарі
6