Залізнична дорога не завжди проходить у спеціально-відведеному для руху залізничного транспорту місць. Часом це пов'язано з тим, що ці шляхи будували для перших потягів, які ходили дуже не часто: раз на місяць або і рідше. Для цього обирали місця, де відрізок дороги — найкоротший. Але не завжди найбезпечніший.
Gazeta.ua пропонує добірку найекстремальніших залізничних доріг світу. Подорожі за цими маршрутами подарують запас адреналіну на все життя.
"Ніс диявола" в Еквадорі
Найстрашнішою залізною дорогою світу по праву називають лінію між містом Гуаякіль і столицею Кіто в Еквадорі. Найбільш моторошною є частина маршруту, що проходить на висоті 800 м по обриву скелі, відомому як Ніс Диявола.
Коли виникла ідея будувати там залізницю, місцеві протестували через небезпечність та важкодоступність цієї ділянки дороги. Та незважаючи на них, у 1899 році забудову розпочали. Для робіт інженер проекту Джон Харман найняв сотні ув'язнених з англійської колонії у Карибському морі. За небезпечну працю він пообіцяв їм звільнення з в'язниці.
Часта сейсмічна активність, зливи, ягуари, отруйні змії, малярія, дизентерія і жовта лихоманка гальмували процес будівництва. Найбільш складним для спорудження залізничної колії став край скелі під назвою Ніс Диявола. Щоб подолати 800-метровий відрізок, інженери вирізали серію крутих американських гірок для пом'якшення спуску і підйому. До кінця будівництва дороги більше 2 тисяч працівників померли від хвороб, важких умов праці і клімату.
Залізницю таки добудували. Коли поїзд проходить один з спусків на висоті 800 м, стрілочник зістрибує з локомотива і переводить рейки, щоб поїзд продовжував рух до наступного вузького карниза. Таким чином поїзд пересувається від карниза до карниза, поступово долаючи спуск. Тож Ніс Диявола беззаперечно є найстрашнішою залізною дорогою у світі.
Дорога цього потяга пролягає по скелі на висоті 800 м. Деякі відчайдухи їдуть навіть на даху потяга. Цього ніхто не забороняє.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На колії вийшов потяг із сонячними батареями
Базар на рельсах - Меклонг в Таіланді
Ще однією з найнебезпечніших залізничних доріг називають дорогу через базар Меклонг. Потяг проїжджає через торговельні ряди сім разів на день. Щоразу покупці та продавці ховаються у намети, щоб не потрапити під колеса. Задля безпеки він рухається з мінімальною швидкістю - 24 км/год.
Оскільки цей ринок був тут задовго до будівництва залізниці у 1905 році, місцева влада вирішила не зносити його. Продавці і покупці звикли і пристосувалися до сусідства залізниці. Щоразу, як потяг їде через ятки з овочами та фруктами, продавці миттєво починають складати свої різнокольорові парасольки і прибирати деякі товари з рейок. Тоді з незворушним виразом обличчя повертають парасолі і тенти на місце, розкладають прибраний товар, ніби потяга і не було. Самі тайці називають це місце Rom Talad Hoop Market, що буквально перекладається як "Ринок Складні парасолі".
Конканська залізниця, Індія
Конканська залізнична дорога проходить вздовж узбережжя Конкан. Вона тягнеться від селища Токур, розташованого недалеко від міста Мангалуру в штаті Карнатака до залізничної станції Роха, що знаходиться в штаті Махараштра через Гоа, уздовж західного узбережжя Індії і гірського ланцюга під назвою Західні Гати. Унікальність цього шляху в тому, що він проходить як пологими схилами, так і гірськими місцевостями, через ріки, океани та інші водойми.
Для будівництва цієї дороги проклали 760 км рейок, зробили насип висотою понад 25 м, а також виїмки глибиною до 28 м. Довелося побудувати понад 2 тис мостів, у тому числі, Панвальский віадук, висотою 64 м і міст через річку Шараваті на висоті 2065 м. Будівництву заважали зливи, обвали і грязьові зсуви.
26 січня 1998 р, через 7 років після початку будівництва, пролунав сигнал першого локомотива, який відправився по Конканскій залізниці. Поява цієї залізничної дороги стала проривом у житті індійців. Дорога з Бомбея до Мангалуру завдяки завдяки цьому шляху стала на 1127 км коротшою. Це зменшило тривалість поїздки на на 26 годин.
Потяг у хмари, Аргентина
Свою романтичну назву дорога отримала завдяки висоті, на якій знаходяться деякі її відрізки. Потяг тут рухається на висоті 4220 м. Іноді здається, що він їде прямо крізь хмари. За 217-кілометрову залізничну дорогу локомотив долає 21 тунель, 42 моста, 2 спіралі і ще 2 зигзага.
За час будівництва цієї залізниці в 1921-1948 роках загинуло більше 400 осіб.
Міст Памбан, Індія
Столітня переправа з'єднує материк з островом Памбан. Особливо небезпечно їхати цим мостом під час шторму. У 1964 р. сильні штормові вітри зруйнували міст. Після його відновлення під час швидкості вітру більше 55 км/год машиністам всіх потягів подають спеціальний сигнал, що попереджає про можливу небезпеку.
Дорога Смерті, Таїланд
Тайсько-Бірманська залізниця, також відома як Дорога Смерті. Її протяжність 415 км. Вона проходить через Бангкок, Таїланд, Рангун і Бірму. Більше 90 тис. працівників і 16 тис. військовополонених померли під час будівництва цієї залізниці. Ця трагедія лягла в основу фільма Девіда Ліна під назвою "Міст через річку Квай". Поїздка за цим маршрутом у наші дні є найпопулярнішою розвагою туристів. Поїзд проїжджає стрімкі скелі і проходить декількома хиткими дерев'яними мостами.
Маршрут Ченнаї-Рамешварам, Індія
Єдиний спосіб дістатися до острова Рамешварам, що знаходиться на південному узбережжі Індії, пролягає через небезпечний шлях Ченнаї – Рамешварам. Він тягнеться уздовж південного узбережжя Індії, перетинаючи морський міст Рамешварам, побудований над Індійським океаном. Сильні вітри дуже часто стають причиною нещасних випадків на цьому шляху.
2 
1
Коментарі