Річки і моря, які могли існувати на Марсі, швидше за все, постійно поповнювалися з водоносних шарів під поверхнею, звідки вода виходила через великі тріщини на дні майбутніх водойм.
Таке припущення висловили автори статті в журналі Icarus.
Вони вважають, що приблизно три мільярди років тому третину поверхні Марса покривав океан рідкої води, в який впадали річки, а в атмосфері формувалися хмари і йшли дощі. Автори статті, опублікованої в журналі Nature Geoscience в червні 2010 року, прийшли до такого висновку після наймасштабнішого аналізу марсіанського ландшафту і грунту в історії.
Їх колега Хосе Родрігес (Jose Rodriguez) з Інституту планетології (США, штат Арізона) зі своєю групою вивчив низовини у Північному плато Марса, де великі площі покриті осадовими відкладеннями, що нагадують відкладення на дні океанів на Землі. Вчені припустили, що річки та водойми на Марсі могли постійно підживлюватися з водоносних шарів під поверхнею планети через тріщини в корі.
"Така модель передбачає, що вихід води в таких умовах міг відбуватися часто і призводити до утворення грязьових гейзерів, озер і океанів. Крім того, наша модель вказує на те, що це могло відбуватися в будь-який момент марсіанської історії. За час його існування на Марсі могло бути багато океанів ", - сказав Родрігес, чиї слова наводить прес-служба інституту.
Походження осадових відкладень і механізм формування водойм на Марсі залишаються спірними. Теоретично, великі обсяги води і осадового матеріалу могли різко виходити на поверхню через області явного руйнування кори, відомі як хаоси (chaotic terrains). Проте, відзначають вчені, такі області на Марсі відносно рідкісні, тоді як відкладення трапляються часто і займають великі площі.
Модель Родрігеса та його колег передбачає більш рівномірний процес наповнення водойм без різких викидів великої кількості води.
"У міру того, як водоносний шар під поверхнею виснажувався, деякі ділянки рівнин на півночі провалювалися, створюючи нерівний, горбистий рельєф місцевості, який ми бачимо сьогодні. Окремі плато могли уникнути цієї долі і зберегти осадові відкладення з довгою історією гідрологічної активності", - зазначив Родрігес.
Він також додав, що якщо під поверхнею на Марсі існувало життя, частина живих організмів разом з водою потрапляла б і вгору. Тоді останки цих організмів можуть перебувати у шарі осадової породи, пояснив учений.
Раніше фахівці Інституту планетології, що вивчили склад скельних порід Марса, висунули припущення про потенційну населеність глибин планети. Вони знайшли свідчення того, що колись на Марсі існували гідротермальні джерела - в таких системах на дні океанів на Землі існують великі скупчення організмів, що ніколи не виходили на поверхню.
За матеріалами РИА Новости
3 
1
Коментарі