"Лялька має навіть пахнути, як дитина" - атовець робить ляльок, яких не відрізнити від живих дітей

20

Дружина працювала в магазині "Вишиванка". Продавала фурнітуру для рукоділля. Одна жіночка прийшла і попросила такий рідкісний товар, якого ніхто більше не брав – дуже дрібні кнопки, булавки з білими голівками-намистинками, дорогі стрічки з натурального шовку. Жінка запитала: "Що ви з ним робите?" – "Роблю ляльок". Роззнайомилися. Це виявилася майстриня-реборністка Варвара Лютік.

А мене змалку батьки привчити і шити і в'язати. В'яжу інколи серветки для дружити, вмію рибацькі сіті в'язати. Прийшов до неї на уроки. Сподобалося. Першій ляльці прошивав волосся. Стрижку цій ляльці робили в перукарні.

Захопився. Почав купувати молди. На першу ляльку поставили мінімальну ціну – 3 тисячі гривень. Тільки на OLX виставили – через 5 хвилин подзвонив колекціонер з Одеси і забрав.

Вініловий молд (форма для виготовлення об'ємних деталей. – Gazeta.ua) на одну ляльку включає в себе голівку, ноги і руки. Я її знежирюю, і потім уже розфарбовую - наношу капілярики, венки, судинки, почервоніння.

Молди - ніякі. Форма рис обличчя ляльки - така, яку заклав скульптор.

Для того, щоб досягнути кольору тіла людини, наношу на ляльку десь 40 шарів фарби. Після кожного шару, щоб він зафіксувався, запікаю молд в пічці аерогрилі, яка насправді призначена для запікання м'яса в домашніх умовах. Запікання відбувається завдяки сухому гарячому повітрю.

Дві однакові ляльки з однакових молдів зробити неможливо. Кожна фарба розводиться спеціальним розчинником певної концентрації. Десь більше синюшності чи почервоніння, десь менше.

Фарби, спеціальні, для вінілу, купуємо через інтернет в Німеччині.

 

Молди раніше купував у Китаї. Але вони неякісні і зараз лежать без діла. В багатьох були тріщини на стиках і навіть на обличчі, поламані пальці. Зараз молди купую в Америці.

Однак стабільності в їхніх цінах нема. Сьогодні молд коштує 40 доларів, завтра відкриваєш сайт - він уже 60-80 доларів. Тому заздалегідь зафіксувати ціну не можу. Плюс пересилка. Часом виходить, що навіть не можу вкластися в 4000 гривень, в які оцінив ляльку. Кожна фарба теж грошей коштує. Волосся теж дороге. Сьогодні можу продати ляльку за 4 тисячі. Завтра через стрибок цін на матеріали - хіба за 5.

Очі для ляльок китайського виробництва теж неякісні. Американські - набагато кращі, з промальовкою різних відтінків райдужної оболонки.

Зараз кілька діб вшиваю волосся новій ляльці. Її нам замовила родина по фотографії своєї доньки. Дівчинка вже трохи старша, а я роблю немовля. На риси обличчя вплинути не можна, бо вони у кожного молда стандартні. Однак промальовую судинки, складочки, підбираю певний колір очей і вшиваю волосся. Для цієї ляльки вшиваю людське темно-каштанове волосся. Зазвичай волосся дуже дороге. Але нам пощастило: знайома обстриглася і подарувала нам жмут свого волосся. Для цієї ляльки попросили саме довге волосся, хоча немовлята такого ще не мають. Коли вшию, волосся, трохи її підстрижемо, прошиємо вії.

Найчастіше для дуже тонкого і пушкового волосся немовлят використовую довгу тонку м'яку шерсть ангорських кіз, яку замовляю з Туреччини. Клаптик волосся - тисяча гривень. Його вистачає на одну ляльку.

Маємо вдома багато фарб для волосся, щоб фарбувати ними волосся для ляльок. Дружина одну випробувала на собі. Була білявкою. Сподівалася на темно-русявий колір. А стала брюнеткою. Тому тією фарбою волосся для ляльки не пофарбую.

 

Прошивання волосся ляльці називається рутингом. Одягаю спеціальну збільшувальну лінзу і прошиваю по одній волосинці спеціальною дуже тонкою голкою.

Під кожне волосся потрібна своя голка. Є різна товщина вінілу, різні щільності.

Всі матеріали закуповую за кордоном.

Тіло шиємо окремо - з тканини. Набиваємо синтепоном. Одяг для ляльок і аксесуари купуємо. Раніше, коли свої діти були малі, ті ж соски були по 10-15 гривень. А зараз ходжу по магазинах і дивуюся - 70-80 гривень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська художниця показала колекцію унікальних фентезі-ляльок

Роблю поки ляльок-немовлят - реборнів. Але планую зробити двох тодлерів - ляльок до одного метра, які імітують дворічну дитину. У нас зараз задум такий - хочемо одного тодлера виставити на аукціон і половину виручки віддати в госпіталь волонтерам. Вони дуже допомагали мені в лікуванні.

Мої ляльки - реборни. Існують ще реалборни. Реалборни - це ляльки, які роблять на основі зліпків з облич рельних дітей. Вони максимально реалістині.

Часом просять: зробіть мені руду ляльку з блакитними очима. В природі такого не буває. Всі натурально руді люди - зеленоокі.

Максимум, що можу зробити - підібрати колір очей волосся, змінити форму обличчя, носа і обриси скул не можу.

Кажу людям - 70 на 30, 50 на 50. що ви побачите в ній точно свою дитину.

На тисячу хіба одна лялька може попастися з точними рисами певної дитини. Якось робив ляльку на замовлення - точна копія мого племінника Стаса.

На закордонному сайті – штук 30-40 молдів. З них і вибираємо.

 

Є люди, які купують ляльку-реборна для дітей гратися. Є такі, які хочуть щоб лялька була схожа на свою дитину. А є такі, які навіть купують ляльок для себе і граються нами самі. Одна сім'я забрала в нас ляльку-сплюшку - дитинку з закритими очима. У них немає дітей, тож купили цю ляльку для себе - нянчаться з нею. Продав її з памперсами.

У людей є потреба потримати на руках малу дитину. Хто ні разу немовля на руки не брав, не знає, що це за відчуття.

Знайома взяла ляльку на руки і пригадала як няньчила давно свою дитину.

Лялька має важити як реальна дитина і навіть пахнути нею.

Намагаємося підібрати стандартну вагу немовляти - 3-4 кілограми, є й богатирі до 5. Клієнти, які купують ляльку гратися дитині, просять неважкі, тому там більше пуху.

Тіло ляльки дружина набиває спеціальними наповнювачами - синтепухом, холофайбером.

Щоб лялька пахла дитиною, роблю з нею спеціальні маніпуляції. Дітки ж часто пахнуть присипкою.

Дружина везла на маршрутці ляльку замовнику. Лялька була вдягнута легко, по-демісезонну, а надворі мороз і зима. Старше жіночка їй через всю маршрутку гукає: "А ви зробили щеплення від кору своїй дитині, що так з нею по маршрутці бігаєте?" Так вчепилася в неї та бабулька, що довелося дружині сказати, що це лялька. Брик - і півмаршрутки прибігло відразу роздивлятися.

В метро дружина тримала ляльку на руках, в капюшончику, закриту, щоб менше видно було. Їй поступилися місцем. Жінка сіла. Каже, боялася поворухнутися, щоб не побачили, що в неї на руках лялька, жартувала, що "ще поб'ють".

Відправляли ляльку посилкою на Укрпошті. Якщо на Новій пошті є всі пакувальні матеріали, то на Укрпошті до цього ще не дійшли. Коробки в них є, а наповнювача немає. Дали нам коробку. Ми поклали в неї ляльку. Пустоти багато. А їхати в Америку. Переживаємо, щоб нічого не побилося і не поламалося. Пішов я купувати наповнювач. Дружина в цей час стояла на Укрпошті і чекала. Коли я повернувся з пінопластом, всі черга уже їй в коробку заглядала.

 

До деяких своїх ляльок дуже прив'язуюся. Западають в душу. Як художник одну картину може продати і забути, а є такі картини, які продавати не хочеться. Особливо любив я "сплюшку". Був час, коли він лежав і не продавався. Ніхто його не брав і не цікавився ним навіть. Я був радий, бо любив його, і хотів мати якусь ляльку і для себе. Хочеться, щоб і гостям було що показати. Є мрія зробити і в себе посадити, щоб вона була тільки в мене. Але відмовити покупцеві, коли людина просить, не можу. Я собі ще зроблю.

Хоча дружина просить зробити їй ляльку хоча б на день народження, щоб була для домашньої колекції.

Ляльок замовляють не тільки в Україні, їх почали везти у Польщу, Італію, Америку, Сингапур.

Буває, лялька не хоче народжуватись - по тижню-два роблю. Буває, за два-три дні з'являється.

Якщо роблю ляльку на замовлення - то імені не підбираю. Хай це потім роблять "батьки".

Ми з дружиною налічили в Україні хіба десяток-два реборністів. На виставках, що проводяться двічі на рік, восени і навесні. Лялькарі більше по кераміці, ведмедиках Тедді, в'язаній ляльці. Реборністів – двоє-троє на виставці. В Україні я єдиний чоловік-реборніст. А в світі – другий. Ще один майстер-реборніст живе в Італії.

Якось ми з іншими майстрами-реборністами зустрілися в кафе, посадили біля себе купу ляльок, як дітей. Спілкувалися про творчість. Дітвора повз нас пройти не могла.

За кордоном ляльок часто роблять не так дбайливо, не так уважно прошивають волосся. А коштують такі ляльки по 500-600 доларів. Хоча є і чудові зарубіжні майстри. Реборнізм взагалі пішов з Америки. Вже дійшов до нас.

 

Кожна реабілітація для людини, в якої був стрес, проходить у невропатологів і психологів. Для заспокоєння нервової системи ми, колишні бійці, в окремій кімнаті впадали в дитинство: вмикали музику і ліпили, малювали, розфарбовували складні розмальовки. Все це для того, щоб відновити моторику рук, позбутися тремору в руках і відновити нервову систему. Концентруєшся, занурюєшся, відключаєшся від думок і зовнішнього світу.

Так само відмикаюся, коли роблю ляльку. Можу сісти за неї в 9 ранку і закінчити о 5 ранку наступного дня. День і ніч змішалися. Тільки коли відчув, що втомився, дивлюся на годинник - а там півп'ятої ранку.

Відразу після госпіталя і реабілітації тремор рук був доволі сильний. Отримав контузію, черепно-мозкову травму, пошкодження шиї, втратив слух на ліве вухо. Коли влаштовувався на роботу чоботяра, сідав, пробував робити і побачив, що рівні стіжки в мене вже не йдуть. А стіжок по всій протяжності ступні має іти з відступом в 2 з половиною міліметра. Інакше буде помітний брак.

До того ж я пропрацював майстром з ремонту взуття років 12, надихався галантерейними фарбами, розчинниками і клеями, поліуретановим пилом, зрозумів, що це занадто. Тут теж дихаю випарами вінілу при запіканні. Але це робота, яку я люблю.

Я після ато і водієм був, і охоронцем, і пакувальником. Не йшло. Не міг знайти собі місця. Зараз робота приносить задоволення.