"Скаржитись не можна, бо запруть у дурдом"

 

Мешканці Вінницького будинку-інтернату скаржаться на медперсонал. Кажуть, що медсестри забирають принесену родичами їжу та речі, ображають.

— Я кілька років провідувала інваліда першої групи, Пашу Ткачука. Він розказував, як медсестри їх обіжають. Можуть штовхати, обзивати. Раз Паші рідна сестра передала банку тушонки, меду, ананасів та печінки тріски. Медсестра все забрала. І всі бояться рота розкрити. Скаржитись на медсестр не можна, бо назвуть буйним і запруть у дурдом. Паша —  колишній воєнний, не змовчав. То шоб не було кому скаржитись, запретили пускати в інтернат усіх, крім кровних родичів і батюшки, — розповідає вінничанка 70-річна Лідія Стратійчук.

Вінницький будинок-інтернат працює на вул. Хмельницьке шосе, 106. Тут живуть 241 одиноких пенсіонерів та інвалідів. Павло Ткачук мешкав у ньому понад 10 років. Однак поскаржився до прокуратури на санітарку, після чого його перевели до Тиврівського інтернату за 29 км від Вінниці.

— У мене було два альбоми марок та дві срібні царські монети. Срібняки можна було продати за тисячу доларів. Марки — не менше як 200 євро за альбом. Але я не продавав, хотів онуку подарити, — згадує 60-річний Павло Ткачук. — Чотири роки тому санітарка Паша Степанівна все забрала: "Не положено держати в шкафу, винесу в кладовку". Опису не зробила. Я ж не побіжу слідом, бо паралізований. З тих пір марок не бачив. На мої жалоби не реагували. Мусив писати в прокуратуру. Тоді почали мене тероризувати: запретили тримати телевізор, хоч іншим дозволяли, нікого не впускали.

Павло Володимирович не встає з ліжка. Однак психічних розладів не має.

— Ніякої колекції в Ткачука не було, — говорить директор інтернату 53-річний Володимир Вольський. — Можемо показати документи, що при ньому була лише золота цепочка і 80 гривень. Його сестра підписала цей список.

— Відвідини обмежили, бо ходили тут сектанти, видурювали пенсії, — додає головний лікар будинку-інтернату Тетяна Соляр. — Бігала тут одна Ванда. Брала в сліпих гроші на фрукти, називала їм космічні ціни. Друга жінка приносила каструлю з варениками і брудними руками тикала інвалідам у руки. Раз принесли під виглядом соку закрашену горілку. Через те ми ввели карантин.

50-річна Ольга Швець, сестра Павла Ткачука, каже, що брат мав альбоми з марками і монетами:

— Ми думали, треба вписувати тільки золото та гроші, а книги й альбоми ні. Тому не вказали колекцію. Видно, вони цим і скористалися.

×