4 вересня в місті Бровари Київської області міліціонери побили учасників акції протесту, які підтримували під судом засудженого Віталія Запорожця. Вісьмох активістів заарештували.
35-річний Віталій Запорожець — житель села Семиполки Броварського району Київщини. Торік 4 вересня розстріляв із рушниці майора 37-річного Миколу Симоненка, начальника Калитянського селищного відділку міліції. 27 червня 2012-го суддя Броварського міськрайсуду Тамара Міхієнкова оголосила Запорожцеві вирок — 14 років в'язниці. Віталій подав апеляцію, 19 вересня її розгляне Апеляційний суд Київщини.
О 14.00 до Броварського суду сходяться 20 прихильників Запорожця. Розгортають банер із написом: "Віталій Запорожець — наш герой", піднімають прапор України з його портретом. На сходах суду ставлять шибеницю й опудало судді Тамари Міхієнкової, встановлюють мікрофон та динаміки.
— Цей постріл рівно рік тому став останньою краплею терпіння простого народу проти свавілля міліції! — кричить у мікрофон 41-річний Микола Коханівський, голова Комітету визволення політв'язнів. Він у чорній вишиванці, блакитні джинси підперезав ременем із застібкою-тризубом. — Це не сам Віталій стріляв у міліціонера, це стріляло все село. Ми захищаємо Віталія, бо він — істинний патріот і герой України. Суддя Нех...єнкова зіграла у цій справі не останню роль. Видаляла адвокатів, не пускала журналістів. Хотіла показати, що люди безсилі перед її могутністю. Мовляв, ми — система, ми — головні.
Коханівський гукає Руслана Чеха — чоловіка у камуфляжі з чорно-червоною пов'язкою Конгресу українських націоналістів. На сходи виносять шибеницю й опудало судді. Поруч стоїть голова секретаріату ОУН Кость Зацарний в довгому чорному плащі з капюшоном — вбранні середньовічного ката. Із динаміків лунає барабанний марш.
— Іменем української нації засуджуємо суддю Тамару Ніх...єнкову за зраду українського народу, за хабарництво, корупцію та несправедливі вироки українським патріотам до смертної кари через повішення, — зачитує вирок Руслан Чех. — Вирок виконати негайно.
Кость Зацарний просуває голову опудала у зашморг. На сходи вибігають двоє міліціонерів.
— Це вже занадто, — виривають опудало й відтісняють людей.
— Це мирна акція! Ми нічого не порушуємо! Не бийте людей! — кричить Коханівський.
До мітингувальників підбігають ще п'ятеро міліціонерів. Хапають протестувальників за руки й тягнуть до суду. Коханівський і Зацарний вириваються, тікають до ринку через дорогу. Міліціонери біжать слідом. Деякі продавці ховаються від міліції, інші перекривають правоохоронцям дорогу. Коханівський і Зацарний ховаються у міжряддях.
— Що ви хочете? Отак народ захищаєте? Бандитів ловіть, а не бідних людей. Що вони зробили? — кричить продавщиця кавунів. Кілька її великих ягід викочуються на дорогу.
Правоохоронці відштовхують торговців, доганяють утікачів. За мить Зацарний вибігає із сусіднього ряду. Плащ розперезаний, мотузка звисає збоку. Підбирає мотузку і біжить до дороги. За ним вискакує міліціонер, валить за землю, руки заламує за спиною і приковує кайданками до металевого паркану. Обличчя притискає до асфальту.
— Думай перед тим, як таке казати. Самий розумний? Подожди! — кричить міліціонер на вухо затриманому.
Захеканий гукає колег. Міліціонери разом із продавцями оточують затриманого. Тут же стають правоохоронці в цивільному.
— Іди звідси, бо теж будеш сидіти! — кричить один на продавщицю.
За мить під'їжджає автобус із бійцями спецпідрозділу "Беркут". Усіх активістів заштовхують у автобус, він рушає.
Двоє мітингувальників, яких не затримали, складають прапори й поламану шибеницю до жовтого "Москвича".
— Сюди, тут є ще двоє! Оформляйте! — кричить високий міліціонер, який їх помічає.
На двох активістів нападають четверо міліціонерів у формі і двоє у цивільному. Заламують руки.
— На якій підставі? — обурюється один із затриманих.
— Я тобі потім скажу, — відповідає міліціонер.
Близько опівночі до райвідділу приїжджають народні депутати Андрій Парубій та Андрій Павловський. Завдяки їхньому клопотанню затриманих випускають.
— Ця акція була анонсована. Ми хотіли нагадати, що корупція не буде вічно. Що є герої, які можуть змінити стан справ. Ніяких попереджень у нашу сторону від правоохоронців не було. Біля Верховної Ради щодня опудало Азарова вішають і палять. І нічого. А тут, бачите, зачепили самолюбство самої Міхієнкової, — розповідає після сутички із міліціонерами Микола Коханівський. — Я захищав хлопців, як міг. Мене їм взяти не вдалося, а кількох наших затримали. Ми викличемо адвоката і будемо судитися. Я балотуюся в народні депутати від Броварського району. Якщо пройду, то першим ділом займуся судом і Міхієнковою.
3 
1
Коментарі
10