Обдурені інвестори самі добудували дім
— Я — юрист-кримінальщик, 23 роки працюю в адвокатурі, мій родич — адвокат-цивільник. А вляпалися з цими квартирами й сім років оббиваємо пороги судів, нічого не можемо добитися. А що робити простим людям, які не знають законів, — каже вінницький адвокат 58-річний Олександр Фаюра.
Зранку 11 вересня стоїть біля Вінницького апеляційного суду. Поруч — ще півсотні людей. 39 із них — потерпілі інвестори, які вклали гроші в зведення будинку в приміському селі Агрономічне.
— Коли ми вкладали гроші — будували повним ходом, про забудовника говорили тільки хороше. Люди продавали свої квартири, позичали в банках, — каже адвокат.
Восьмиповерховий 63-квартирний дім на вул. Академічній 56а в Агрономічному фірма-забудовник "Сервіс-Центр "Мрія" почала зводити 2007-го. Її власники Микола Романов й Олександр Рибак обіцяли закінчити роботи за рік. "Квадрат" житла продавали по $600–800. Протягом року за квартири заплатили 39 осіб. Віддали забудовникам 8 млн грн — у середньому по $40 тис. Однак на рівні четвертого поверху будівництво зупинилося.
Інвестори об'єдналися в кооператив "Агрономічне", кілька років писали скарги до міліції, прокуратури, судів. Зрештою, суд дав власникам "Мрії" по вісім років в'язниці за розтрату коштів, право власності на дім передав пайовикам. Вони зібрали ще 1,5 млн, добудували півтора поверхи. Потім знайшли структуру, що за 24 вільні квартири і 650 "квадратів" нежитлової площі закінчила зводити будинок. Та власники житла бояться робити ремонт і вселятися, бо на дім претендують колишні забудовники.
— На нас написали сотні скарг — у прокуратуру, суди, комітети Верховної Ради, — каже Фаюра. — Кожен починався з того, що "вінницькі рейдери самовільно захопили будинок, не дають будівельникам працювати". На допити смикали через день.
Суддя Юрій Старинець зачитує заяву підсудного Миколи Романова. Той просить відкласти слухання для ознайомлення адвоката зі справою. Присутні починають гудіти.
— Романов — аферюга, — кричать жінки. — Спеціально затягує суди, аби викрутитися. То в нього, бачте, серце схопило, то різко на лікарняний пішов. Тепер, бачте, новий адвокат, не встиг ознайомитися зі справою.
— Не вірте йому. Він всьо бреше. Його ж не закрили. Якби закрили, то адвокат швидко прийшов би.
— У справі 19 томів. Скільки треба вашому адвокатові, щоб ознайомитися? Я ж не відкладатиму засідання на півроку. А без вас не маю права розглядати, — пояснює суддя.
— А про нас ви думали? — зривається на суддю круглолиця жінка в червоному платті. — Наші суди тільки злочинців захищають.
Суддя переносить слухання на 25 вересня.
— Цей мошеннік украв 5 мільйонів. За них купив суддів і міліціонерів. Його посадити не можуть, а я вісім год у Португалії батрачу, — виходить із суду 51-річна Лариса Гуменюк. Вона купувала квартиру для сина. — Романюк відкрито нам каже: я 20 разів із судів викрутився, викручуся і 21.
Слідом виходить худощава жінка. Тремтячими руками витирає сльози, представляється 48-річною Галиною Дмитрівною.
— Ми з чоловіком вісім років тому приїхали із Сєвєра. Всі гроші вклали у трикімнатну квартиру, — розповідає. — Жили в однокімнатці, терміново треба було розширятися. Бо моя сестра попала в аварію, ми забрали до себе 11-річну племінницю. Ще й батько захворів. Я не могла здати його в інтернат.
Один з інвесторів Віктор Золотарьов не дожив до суду. У нього стався обширний інсульт на нервовому ґрунті.
— Це був золотий чоловік, не витримав. Мав гіпертонічний криз, але не жалів себе, ходив на суди із тиском 180 на 100, — згадує 62-річна Лідія Кожухарь. У липні 2007-го вона продала 3-кімнатну квартиру в райцентрі Тульчин, позичила грошей у брата, вклала у будівництво в Агрономічному. У грудні мала отримати ключі від нової квартири, жила в орендованій. Зараз повернулася до Тульчина, мешкає в хаті покійного свекра.
— У мене нічого свого нема, — плаче. — Я ж продала квартиру з меблями, технікою. Просто вийшла й віддала ключі. Тепер хоча б якусь коробку получити. Хоча не знаю, чи потягну ремонт. Здоров'я нема, перенесла три операції, на носі — четверта. Вся пенсія іде на ліки.
2 
1
Коментарі