27 грудня у селі Старі Кути Косівського району Івано-Франківщини троє місцевих побили 18-річного Миколу Перцовича. Він знепритомнів, за годину помер. Причиною смерті назвали серцеву недостатність, кривдників відпустили.
— Коля був спортсмен, в училищі на різні дистанції бігав, займав тільки призові місця. А як убили його, різко з'явилася "серцева недостатність", — говорить 29-річний Юрій Перцович, брат Миколи. — Не знаю, що робити. За два місяці двох братів поховав. Перед цим старший Вася захлинувся.
Микола Перцович виріс у селі Вижній Березів. Його, трьох братів і сестру виховала баба Єфросинія Василівна.
— Бабуся нам і мати, і батько, і дід. Наша мама пила, Колю в Бєлгороді нагуляла. Я його виховував, — говорить Юрій Перцович. — Він спортивний був хлопець, трохи запальний. Але я вчив його не бити, навіть якщо його вдарили, а розбиратися.
Микола навчався у Старокутському профтехучилищі на механізатора. Того дня отримав стипендію. З шістьма однокурсниками пішли в кафе "Ґаздів сховок".
— Сиділи, попивали пиво, — згадує 48-річний Микола Геник, свояк загиблого. Він був опікуном Миколи до повноліття. — До них підійшли місцеві хлопці: "Бурсаки, з вас могорич".
— Коля не схотів купувати їм шампанське, — згадує 14-річний Маркіян Лазарович. — Тут до нього підходить Микола Брунь, як дасть з ходу в голову. Підбігають брати Баб'юки — Льоша і Вадім. Скинули Колю зі стільця, давай бити ногами. Напали троє на одного. Зупинилися, коли він утратив свідомість. Хлопці, з якими Коля був, віднесли його на квартиру.
Сутичку зафіксувала камера відеоспостереження в барі. На записі видно, що Миколу б'є і четвертий, підліток. Усіх нападників затримали міліціонери, однак до завершення слідства суд постановив узяти їх під домашній арешт.
— Я перший приїхав на квартиру. Той хлопець був голий по пояс, лікарі надавали йому допомогу, — згадує начальник Косівського райвідділку міліції Микола Нємцов, 38 років. — У нього були синці на переніссі, плечах і грудях. Він був у комі, помер на руках у лікарів. Лікарі встановили, що мав систолічні шуми в серці, кілька років тому перехворів на свинку. Того дня був п'яний, серце не витримало. Тілесні ушкодження не стали причиною смерті, тому ми перекваліфікували справу на хуліганство.
Миколу Перцовича поховали 30 грудня. На могилі його брат Юрій присягнув власноруч покарати нападників. За кілька днів до Перцовичів приїхав Іван Брунь, батько 17-річного Миколи Бруня.
— Підходив до мене і до баби Єфросинії, вибачався. Казав, що його син — спортсмен і відмінник, учиться в Польщі. У Старі Кути приїхав Новий рік зустріти, але попав не у свою компанію. Як батько, я його розумію, але це не можна лишати. Може, мій Коля і мав неполадки з серцем, але не помер би, якби його не били, — говорить Микола Геник. — Брунь багатий, возить із Німеччини телевізори і холодильники, торгує на базарі. А Баб'юки з не дуже благополучної сім'ї. Слідчий зараз працює в одному напрямку. Накопав, що Коля у дитинстві слабував, а справки зі школи, ПТУ і воєнкомату, де його здоровим визнавали, взяти не може. Да, у 2–3 роки у Колі були криві ноги. Але вони вирівнялися, він займав призові місця з бігу.
— Брунь і до мене приходив, — додає Юрій Перцович. — Але я не торгую смертю брата.
Коли Баб'юків і Бруня відпустили, до сільради прийшли 150 обурених людей.
— Приїхав увесь Косівський райвідділок із начальником, пояснювали, що смертельного удару не було. Але чого в Колі вся голова розбита? — згадує Геник.
Юрій Перцович добився, щоб у справі загибелі брата провели повторну експертизу.
1 
1
Коментарі