У приймальному відділенні Чернігівської міської лікарні №2 26 травня помер 13-річний Андрій Озімой із приміського села Співаки. Він отруївся скрапленим газом.
— Ось тут, біля дивана, я його і знайшла, — плаче 33-річна Світлана Галенко, мати школяра. Веде до будинку. — На полу, очі відкриті, з носа кров тече. Пульс пробивався. Я саме вернулася з магазину, баба була на городі. У дворі був ще син Іллюша. Він на чотири роки молодший. Я робила Андюші штучне дихання, обливала водою. Не знала, що сталося. Викликала "скору", сама побігла до сусідів, попросила, щоб везли сина до лікарні. Поки ми їхали, я тримала його голову на колінах, перевіряла пульс. У лікарні його поклали на каталку і повезли. А за минуту виходить сусід Рома: "Свєта, тримайся, все".
У довідці про смерть написали: токсична дія невстановлених газів. Школяр напустив у поліетиленовий пакет газу з балона та вдихав його.
Андрій закінчив 6-Б клас чернігівської школи №28.
— З першого класу я возила його в школу Чернігова, — продовжує мати. — Але у третьому класі він був утік зі школи. Потім сказав: "Мамо, я не маленький, хватить водити. Однокласники сміються". Я перестала. У класі до сина ставилися погано. Бувало, прийде, книжка розірвана, зошити пом'яті, сліди від черевиків на штанях. Просив: "Мам, переведи в другу школу". Думала, утрясеться, всяке між дітьми буває. Табель приніс слабенький. На похороні вчителька призналася, що Андрій усім сказав: "У сьомий клас я до вас не прийду".
У будинку Світлани Галенко підключений природний газ.
— А той балон ми взяли ще пару год назад, коли порося смалили, — каже Світлана. — Він так і стояв напівпустий у дворі. Я накрила його покривалом. Вже перед похоронами найшла у кущах кілька пожмаканих пакетів для сміття. Думаю, це старші хлопці заставляли сина нюхати той газ.
В останні години життя Андрія бачив друг-дев'ятикласник Олег Дяченко із Чернігівської школи №5.
— У той день мій молодший брат Коля побіг гуляти до Іллюхи. Вони бігали по двору. Андрій був у хаті, сидів на дивані і нюхав з пакета. По запаху — газолін з балона, смерділо на всю кімнату. Я вихопив пакет, у нього з рук: ти шо, дурак? 10 минут, і чєловєк труп. Але він нічого не сказав та взяв другий пакєт. Тоді я пішов додому, — згадує Олег Дяченко, 15 років.
— Андрюха дивний був, сам собі, — розповідає 39-річний Сергій Дяченко, батько Олега. — Я недавно копав город. Він іде, щось бубонить: "Зае...ло все, мамки нема, пішла горілку пити, а мені що робити?". Тут у нас у селі більша половина бухає. Ось і моя жінка кудись повіялася. Побив за те, що чотири дні вдома не ночувала.
Класний керівник 6-Б відмовляється говорити про загиблого.
2 
1
Коментарі
11