—?Ви, мабуть, у Стецьківку, — роздивляється мій наплічник на автостанції міста Суми 47-річний Віктор Григоришин. — Зробили з того молокососа героя. Не доказали, що він винен, але й винних не посадили. Ледачий, сидить у батьків на шиї, а йому 21 год, — спльовує на землю.
Торік 1 жовтня у селі Стецьківка під Сумами вбили 94-річну Зінаїду Устименко та побили 85-річну Параску Дриваль, вона померла в лікарні. Розповіла, що до будинку ввірвалися двоє чоловіків та жінка. Шукали гроші. Коли баби прокинулися — били їх кулаками, ногами. До міліції викликали всіх 18–25-річних чоловіків із села. Допит проводили на місцевому комбікормовому заводі.
—?Усіх хлопців близько сотні назбиралося, — пояснює сільський голова 50-річний Ігор Верніченко. — То попросили надати приміщення, щоб не возити їх у Суми. Комбікормовий — у центрі села, має великий бункер, вирішили зібрати там.
Затримали 21-річного Олександра Бондаренка та 30-річну Валентину. Її відпустили за тиждень. На суді засвідчила, ніби бачила, як Бондаренко в день убивства купував горілку. У слідчому ізоляторі Олександр просидів рік і 20 днів. Йому загрожувало довічне ув'язнення. 30 жовтня чоловіка виправдав суд присяжних, звільнили після засідання.
Із центру села до Бондаренків хвилин 10 пішки. Перепитую дорогу в перехожих. По прізвищу чоловіка ніхто не знає. Коли згадую про суд присяжних, показують його хату на вул. Куйбишева, 44.
Крізь штахети видно потрісканий цегляний дім, вікна завішені кольоровим тюлем. Намагаюся відчинити хвіртку — важкий замок не піддається. Йду до сусідів навпроти.
—?Сашко вдома має бути, — відчиняє двері 64-річний Анатолій Васильєв. — Він — добра дитина. Кішок та собак бездомних тягне додому, підгодовує. Не вірю, що міг убити, він — слабкий. У дитинстві впав із сараю, забив грудину, йому жовчний видалили. Стержня в ньому немає, слабохарактерний, як і батько. Як обіжатимуть, не огризнеться.
—?Останім часом Сашка з дому не випускали, — додає дружина 64-річна Олександра Васильєва. — Мати берегла його. Три года тому йому дали условно за наркотики. Вони в сусіда коноплю курили. Вилучили 0,23 грами, я понятою була. А тоді рішили й убійство почепити.
Анатолій Васильович телефонує на мобільний Олександра, просить відчинити хвіртку. Разом ідемо до Бондаренків. Посеред двору стоїть потрісканий від дощу диван без ніжок. Замість сходів — дерев'яні дошки. Дах у кількох місцях продірявлений. Господарі просять зачекати, доки одягнуться.
—?Недавно їм газ за неуплату відключили, палять грубкою, — Васильєв звертає увагу на піддувало на дворі. — Бо взяли 10 тисяч гривень кредиту — на адвоката.
47-річна Людмила Бондаренко вбралася в теплу зелену кофту. Син не вийшов, доки мати не покликала. Як тільки починаю фотографувати, тікає за будинок.
—?Йому це всьо надоїло. Вчора з телеканалу приїжджали, то аж на футбольному полі розшукали. Я вже сварилася з ним — бо чого боятися, як не винен.
Людмила Леонідівна із чоловіком і подругою Тетяною в день убивства жінок ходили по гриби.
—?Вернулися близько чотирьох. Син із сусідом Сергієм Залозним грали в карти, слухали музику з тєлєфону, кофе пили. Через два дні приїжджаю з роботи — Саші немає. Кажуть, хлопців із села збирають на комбікормовому, бо на другому кінці Стецьківки бабушок убили. Ввечері вернувся. А через два дні Сашка із чоловіком знову забрали допрашувать. Протримали всю ніч. Зранку в нас обшук був. Прийшли в комнату, до дівана, й питають: "Тут гроші?". Сашко мовчить. Крутанули руку — а в нього ключиця вивернута — то малий і кивнув.
—?Мєнти розламали діван, а дєнєг не найшли, — додає Олексій Бондаренко, 48 років. — Потом серед двору побачили замочені на стірку вєщі. То були жінчині джинси, але все рівно забрали.
Батьки кажуть, під час обшуку Олександр був п'яний і стомлений.
—?Із безумними очима. Хотів вєни порізати. Старший син визвав "скору", але мєнти його забрали, — говорить батько. — Начальник слідчих Кисельов при нас бив Сашка ногами по голові й спині. Коли зробив йому зауваження, сказав, що я погано виховав сина.
Починає накрапати дощ. Жінка забігає до хати, виносить парасольку собі й чоловікові. Видно, що змерзла, але всередину не запрошує.
—?Нам призначили адвоката Олександра Губу. Він — бивший слєдоватєль на пенсії. Як уперше прийшов, попросив випити, бо йому плохо після перепою, — розповідає Людмила Бондаренко. — По селу пішов слух, що приїжджав генерал із Києва і робив нашим вирвані годи: як протягом трьох днів не знайдуть убивцю, то весь райвідділ піде пастухами. От на мого сина й рішили повісити. З нього всю ніч вибивали зізнання. Ту Валєнтіну, яка на суді була свідком, кажуть, тоже катували. Вона сказала, що Сашко купляв водку в магазині, але продавщиця його не бачила в той день.
А десь у вересні снився сон, — продовжує Людмила Леонідівна. — Стоїть мій Сашко у вікні, а воно провалилося, і замість нього — двері стали, півстіни обсипалося. А перед тим на кухні відпав кусок газової труби — як відрізало її.
З Олександром ідемо до комбікормового заводу короткою дорогою через кладку на річці Олешня.
—?У перший день мене відпустили. А на слєдующий сказали, щоб зізнався, що вбив бабушок, — Бондаренко говорить ледь чутно, доводиться перепитувати. — Наділи наручники, прив'язали до стільця, зняли носки, поставили ноги в миску з водою і прикладали електрошокер. Нога досі болить. Надівали противогаз, який не пропускає воздух. Били по грудях, заставляли "ласточку" робить. Зранку я готовий був на всьо. Признаніє писав під диктовку слєдоватєля. Ніби заліз до хати, шукав гроші, коли бабця прокинулася, вдарив її, вимагав гроші. Вийшов із хати і побив вікна, щоб було похоже на пограбування. План дому мені слідчий малював, показував, як я туда зайшов.
Олександр каже: як звати убитих жінок — досі не знає.
—?У суді чув прізвища. Вони недалеко від сахарного заводу жили. Ми в той район із хлопцями ніколи не ходимо. Туди почті півчаса йти.
Комбікормовий завод не працює, обгороджений високим парканом. Охорони немає. Зайти всередину не вдається.
—?Коли випустили, перше, що зробив — подзвонив друзям, увечері зібралися. Ще приїхав брат із Сум, — говорить Олександр. — В ізоляторі всього хватало, бо родичі майже щодня передачі носили. А от спілкування було мало.
По вул. Садовій, де вбили пенсіонерок, майже всі будинки — одноповерхові. 47-річний Олександр Глущенко у дворі міняє старий дощатий паркан на металевий.
—?Я знав бабу Пашу. Її чоловік у нашій школі малювання викладав. У неї племінники в Сумах живуть. Але за хатою не доглядають, усе бур'янами поросло. А баба Зіна в неї тіпа на квартірі жила. Свою хату продала, а сестра її вигнала. То останні років п'ять просилася до селян ночувати, а тоді домовилися з бабою Пашею. Не було в них грошей. Може, зо 3 тисячі разом получали, а може, й ні. Сусіди їх підкормлювали іногда.
Після вбивства в село приїхало два десятки машин "Беркуту" та міліції.
—?Страшне що робилося: скрізь ходили по вулицях. Увечері не можна було надвір вийти. Питали: "Куда й за чим ідеш". А коли тій бабі ніде було ночувати, то ніхто не цікавився нею, — додає Олександр Глущенко.
4 рази в матеріалах справи плутали шкарпетки, у яких затримали Олександра Бондаренка. Спершу говорили про світлі жіночі, малого розміру. Потім написали, що вони — чорні з білими смугами, коричневі, сірі. Насправді шкарпетки були тілесного кольору.
Прокуратура вимагатиме 15 років
Прокуратура має достатньо доказів, щоб посадити Бондаренка, каже помічник прокурора області 61-річний Олексій Дерев'янко:
—?На місці вбивства був окурок зі слідами слини. Експертиза довела, що в хаті є залишки його волосся, нігтів і крові. На відтворенні злочину чоловік показав, як заходив до будинку, що говорив, коли прокинулася хазяйка. Де лежали гроші, як він узяв їх і як потратив.
Ми вже подали апеляцію, яку розглядатимуть наприкінці місяця. Будемо вимагати 15 років ув'язнення.
4 ворожки сказали, що Олександр Бондаренко не винен в убивствах. Одна назвала злочинців. Чоловік на прізвисько Сірий нібито мешкає на тій же вулиці, де і Бондаренко. Другий — на паралельній, третій — приїжджий. Із ними була темноволоса жінка.
Присяжних вибирає комп'ютер
Суд присяжних у Сумах почав діяти з березня цього року. У базі зареєстровано 35 присяжних різних професій та категорій.
—?Їх вибирає комп'ютер, — розповідає керівник апарату Зарічного райсуду Сум 32-річна Алла Ковтун. — Спочатку це сім чоловік. Запрошуємо їх на судове засідання, після чого комп'ютер вибирає трьох основних присяжних та двох запасних. На час суду присяжні мають такі ж повноваження, як і судді. Не розголошуємо їхніх імен, захищаємо від тиску сторонніх осіб.
Троє присяжних, які виправдали Олександра Бондаренка, мають педагогічну освіту. Дві жінки працюють у бібліотеці. Одна — вихователька дитячого садка.
5 
1
Коментарі