Сім діб просидів у будинку колишньої співмешканки 52-річний Володимир Демиденко. Чоловіка викрали, били, вимагали $1 млн. 12 грудня його звільнили міліціонери.
— Отакі наслідки особистих справ, — зітхає Володимир Юрійович.
Демиденко — депутат міськради Славутича Чернігівської області, керівник місцевого осередку Партії регіонів. Раніше працював інженером, займався бізнесом. До 2005 року жив у Чернігові. Нині — у Славутичі, приватними справами керує його 26-річна донька Юлія.
— 5 грудня заскочив до Чернігова вирішити дрібні справи, — згадує Демиденко. — Вирішив завезти грошей 40-річній Люсі Мармульовій. Колись довгі роки ми були близькими, я давав їй гроші — щотижня від 600 до 800 гривень. Приїжджав до її будинку й кидав конверт у поштову скриньку. Близько третьої дня під"їхав до будинку. Тільки зупинився, як вискакують четверо мужиків і давай мене бити. За мить прибіг п"ятий. Я його впізнав. 30-річний азербайджанець Заур, двічі чемпіон Європи з дзюдо, друг Люсі. Він накинув мені удавку, і світло в моїх очах погасло.
Чоловіки загнали машину в гараж. Демиденка затягли до будинку, зв"язали, витерли кров. Вимагали, щоб попередив родичів про відсутність. Потім казали, щоб віддав $1 млн.
— Я людина не бідна, — говорить Володимир Юрійович. — Але викрадачам сказав, що таких грошей не зберу. Мовляв, банки кредитів не дають, депозитів не повертають.
Демиденка били. Погрожували відвезти до Житомира. Вимагали переписати нерухомість, склали список об"єктів. Забрали ключі від офісу доньки, а звідти — документи, печатку.
Заур двічі мене ледь не зарізав
Передача нерухомості — складний процес. Людмила знайшла порадника — адвоката, колишнього прокурора. Удень Демиденка били, на ніч закривали в комірчині. Поїли лише чаєм.
— Думали голодом заморить, — упевнений Демиденко. — Я терпів. Пам"ятав про кинджал Заура. Із порожнім шлунком я мав більше шансів вижити. Продумував, як передати послання на волю. Переконав їх, що мені треба дати вказівку бухгалтеру, щоб отримати акт. Придумав комбінацію, продиктував бухгалтеру. Сказав зайти на електронну адресу [email protected]. Виходило — Мурмульова Люся, вулиця Глібоуспенська, 35, поможіть. Вона не второпала. Довелося передзвонити доньці. Юля шифр зрозуміла й повідомила в міліцію.
За вказаною адресою прийшов міліціонер. Заур із Демиденком сіли в дерев"яний ящик об"ємом кубометр. Заур погрожував ножем. Просиділи там 5 год. Міліціонер їх не знайшов.
— Дні проходили, Заур двічі мене ледь не зарізав, — веде далі Володимир Юрійович. — Я корився, надіявся на доньку.
12 грудня до будинку приїхала оперативна група.
— Люська знову сунула нас у той ящик. Заур кінчиком ножа тиснув на сонну артерію, — каже Демиденко. — Міліціонери шукали ретельно, совали меблі. Я зрозумів: якщо зараз не подам знак, то більше шансу не буде. Схопив Заура за руку з кинджалом, закричав: "Я тут, у ящику, під вікном!". Азербайджанець намагався штрикнути мене в серце, до кістки прорізав руку, розсік щоку, поколов груди, порізав міліціонера. Заспокоївся, коли почув: "Будемо стрілять".
Дорогою до лікарні Володимир Демиденко познайомився зі своїми рятівниками — оперативником Ігорем Дяконенком і лейтенантом Русланом Ільченком із Чернігівського міськвідділу. Викрадачів затримали. За незаконне позбавлення волі їм загрожує до десяти років в"язниці. Чоловіки пояснюють, що Демиденко "кинув їх на кругленьку суму". Таким чином вони хотіли повернути втрачене.
4 
35413
Коментарі