До відділу міліції з боротьби із торгівлею людьми у Вінницькій області в жовтні минулого року звернулася 45-річна доярка Раїса Бондар із села Джугастра Крижопільського району. Поскаржилася, що в травні її 16-річна донька Вікторія на місяць поїхала до Росії на заробітки й не повернулася.
Навесні 2006-го в селі з"явився 40-річний циган з Молдови на ім"я Зураб. Він пропонував місцевим податися на сільгоспроботи до Росії. Кожному обіцяв забезпечити проїзд, харчування, проживання та $200 зарплати "чистими". На такі умови погодилися 14 селян із Джугастри та сусідньої Городківки. Ще двоє знайшлося в Тростянецькому районі. Загалом набралося дев"ятеро жінок та семеро чоловіків. І від жодного з них не було вістей ціле літо.
Коли за пошук селян взялася міліція, до Раїси Бондар кілька разів навідався місцевий родич Зураба. Просив забрати заяву. Потім погрожував розправою. Аж тут у село по одному почали повертатися зниклі заробітчани.
53-річна Любов та її 17-річна донька Таїса розповіли, що на початку літа вінничан привезли в село Бабаян Курської області. Для всіх Зураб винайняв невелику однокімнатну хатину. Сказав, що кожен щомісяця має просапати 4 га буряків місцевого колгоспу "Росія" і забрав паспорти. Гроші обіцяв заплатити через місяць.
— Він так усе розукрашував, — згадує Любов. — Казав: "Збирайте людей, будемо работать, за все інше не думайте". Навіть мило та шампунь обіцяв купувати.
Любов — безробітна мати-одиначка, виховує чотирьох дітей і півторарічного внука Іванка. Сім"я живе в старенькій хаті-мазанці, де майже немає меблів. Одразу після візиту Зураба Любов почала пакувати сумки.
На чужій праці Зураб заробив 15 тисяч доларів
— У Росії Зураб щодня нас будив о п"ятій ранку й віз у поле, — розповідає жінка. — Назад привозив по дев"ятій вечора.
Після двох місяців безплатної праці заробітчани зрозуміли, що їх ошукали. Попросили віддати паспорти й відпустити додому. Натомість Зураб приставив до українців двох кремезних чолов"яг, які силою їх утихомирювали.
— Що тоді почалося! — згадує Любов. — Нас били, як дурну худобу, не дивилися — жінка чи чоловік. Зураб кидався на мене, матюкався. Я вже думаю: не треба мені грошей, тільки б швидше втекти.
Циган заборонив заробітчанам виходити без дозволу з кімнати і спілкуватися з місцевими жителями. Разом із дружиною Валентиною бив за будь-яку провину.
Після буряків українців змушували рвати яблука.
— За день кожен мав зібрати два-три контейнери яблук, по 250 кілограмів кожен, — розповідає "ГПУ" ще одна заробітчанка, 20-річна Оксана. — Я не відчувала рук. Прийду з садка, а вони збирають компанію і пиячать. До двох ночі наказували мити посуд і склянки. Ми не мали права й голови підняти.
Зураб залякував заробітчан. Казав: "Без документів ви — нелегали". Коли люди не витримували й тікали, їх ловили, били й знову примушували працювати.
— Я не могла ні спати, ні їсти, — згадує Вікторія Бондар. — Дуже переживала за маму. А подзвонити додому дозволили аж за півроку. І то Зураб стояв над головою і казав, що треба говорить.
Дізнавшись, що його в Україні розшукують, Зураб почав по одному відправляти людей на батьківщину. Грошей не давав. Наприкінці грудня російські правоохоронці затримали Зураба й передали вінницькій міліції. Проти нього порушили кримінальну справу.
— На чужій праці він заробив 15 тисяч доларів, — каже начальник відділу з боротьби із торгівлею людьми обласного управління МВС 43-річний Микола Байзан. — За них купив собі машину, розрахувався з боргами.
Нині всі 16 заробітчан повернулися додому й лікують набуті в Росії хвороби. Родичі цигана погрожують їм розправою. Самого ж Зураба відпустили за підпискою про невиїзд.
4 
35413
Коментарі