"До прокуратури із заявою про викладача-хабарника прийшов студент п"ятого курсу факультету соціології та управління Запорізького національного університету Анатолій С. Приніс із собою відеофільм, знятий прихованою відеокамерою", — розповідає Тетяна Кущ, слідчий прокуратури Жовтневого району Запоріжжя.
Сюжет фільму розгортається у кабінеті кафедри цивільної оборони. Камеру було встановлено до початку екзаменаційної сесії. Анатолій направив об"єктив чітко на стіл викладача. Не пожалів також касет для більш ніж 20-годинної зйомки. Доки в об"єктив не потрапив той, хто потрібен — 68-річний викладач Олексій Д. Об"єктив відеокамери фіксував усе, що відбувалося під час складання заліків та контрольних робіт упродовж усієї сесії. Добре видно, як Олексій Д. бере заліковки із вкладеними у них грошима. Потім, після закінчення іспитів, виймає зі столу гроші і, ховаючись, перераховує.
— Ні, фільм дивитися не будемо. Поки триває слідство, прізвище обвинувачуваного називати не можна, — одразу ж попереджає Тетяна Кущ. Їй 27 років, вісім з яких працює у правоохоронних органах. Юридичний факультет того ж університету вона закінчила заочно. Тепер от доводиться розслідувати карну справу свого університетського викладача.
За кілька днів після візиту Анатолія С. до прокуратури прийшли інші студенти з цього університету і принесли заяви про викладача-хабарника. Щоб здати контрольну роботу, треба було заплатити 25 гривень, скласти залік — 10. Арифметика надто проста: на курсі разом із заочниками навчається 500 студентів. Усі вони мають скласти іспит із цивільної оборони. Тож за дві екзаменаційні сесії викладач Олексій Д. міг заробити щонайменше 35 тисяч гривень.
Старости студентських груп навідріз відмовилися підтримати своїх однокашників
— Побори настільки увійшли у практику, що не заплативши, не можна було здати жодної контрольної. Не здав контрольну — не отримав залік. Не отримав залік — не маєш допуску до іспитів. Викладач-хабарник просто дістав студентів, — емоційно додає слідчий.
Ускладнювало ситуацію й те, що викладач Олексій Д. був одним із найстарших і найшанованіших працівників кафедри. В університеті працював з 1988 року, виріс із аспіранта кафедри до доцента. Має сім"ю, дорослих дітей.
Одразу ж після затримання працівниками прокуратури Олексій Д. ліг у лікарню із серцевим нападом. Свою провину визнав повністю.
Від навчальних корпусів Запорізького університету до прокуратури Жовтневого району — десять хвилин пішки. На кафедрі цивільної оборони триває ремонт. Двері одного з кабінетів опечатали. На стіні величезний стенд, присвячений досягненням працівників кафедри цивільної оборони. На стенді не вистачає однієї фотографії. Видно, що фото недавно знято — білий папір ще не встиг пожовкнути. Окрім мулярів у заляпаних вапном спецівках, на кафедрі цивільної оборони нікого немає.
— Шукаю групу 4221, — звертаюся до симпатичної стрункої білявки в одній з лабораторій кафедри. Саме ця група мало не в повному складі звернулася до ректора із службовою запискою, аби врешті-решт припинили хабарництво.
— А кого саме вам там треба? Це ж мої одногрупники, — усміхається дівчина. Однак дізнавшись, що я хочу розпитати про кримінальну історію з хабарництвом, міняється на лиці. — Я про це нічого не знаю і знати не хочу.
Студентка рішуче вдягає дублянку, мовляв, розмова закінчена. А мені одразу пригадалися слова слідчого. Старости студентських груп, як розповідала Тетяна, навідріз відмовилися підтримати своїх однокашників: заяв до прокуратури і службових записок ректорові не підписували. Старости, як правило, найближче спілкуються з викладачами. Про систематичні побори зі студентів вони напевне знали.
Чи знали про хронічне здирництво у деканаті факультету соціології та управління не пояснили.
— Декан на лікарняному, — сказав його заступник Тарас Бутченко.
Cтуденти зараз проходять педпрактику. В яких школах? Про це може знати лише науковий керівник групи, але її теж немає. І взагалі розмовляти зі мною вона може лише з дозволу декана.
Гроші хабарникові може повернути суд
У київських вузах та коледжах працівники Управління по боротьбі із економічними злочинами МВС України торік виявили 20 випадків хабарництва. Винні постали перед судом.
— Але найтяжче покарання, яке можуть присудити викладачам, що беруть хабарі, — така загальноприйнята судова практика, — два роки умовно, без конфіскації майна, — розповідає полковник Валерій Парасюк, 45 років.
Людина, яка у вузі обіймає високу посаду, — скажімо, декан факультету, — ніколи сама не візьме хабара. Гроші бере посередник, як правило, секретарка, лаборантка кафедри чи староста групи. Людині, яка вирішує, приміром, долю вступника, хабар не передають наступного дня, а, буває, "витримують", кілька тижнів. У результаті за законом відповідає не той, для кого брали гроші. Адже зрозуміло, що лаборант бере їх не для себе. Затримати справжнього хабарника вдається не завжди.
У таких випадках вина злочинця, що взяв хабара для передачі комусь іншому, кваліфікується не за ст. 368 — хабарництво, а за значно м"якшою — посередництво при отриманні хабара. А отже, й покарання буде м"якшим.
Свої слова Валерій Парасюк підтверджує конкретними прикладами. Торік старша лаборантка кафедри фізичного виховання та спорту Київського національного транспортного університету Зуброва А.Є. за вступ до університету взяла з абітурієнта близько $2 тис. Отримала два роки умовно, без конфіскації майна.
Секретарка приймальної комісії Київського торгово-економічного коледжу Гуртовцева Н.П. за вступ до навчального закладу отримала хабара у розмірі 3 тис. грн і $600. Вирок суду — два роки умовно із відстрочкою відбуття покарання. Впродовж року їй заборонено перебувати на керівних посадах.
Заступник директора Фінансово-правового коледжу при Київському держуніверситеті Кузьменко А.М. узяв $5 тис. та 5000 грн. При обшуку його службового кабінету оперативники виявили у сейфі $10 тис. та 2 тис. грн. Хабарник, за вироком Солом"янського райсуду, отримав рік умовно, без конфіскації майна. Гроші, знайдені у службовому сейфі, панові Кузьменку повернули.
— Як повернули? — запитує "ГПУ".
— За рішенням суду. Адвокати злочинця довели, що ці гроші належали йому. Виявляється, 30-річний Анатолій Миколайович усе життя заощаджував, складав копійку до копійки, і зберігав свої "кровно" зароблені у службовому сейфі... Хотів зробити дарунок дружині до 8-го березня, — сумно жартує Валерій Парасюк.
Торік Кузьменко А.М. та Зуброва А.Є. звільнилися з роботи за власним бажанням. Їхнього нового місця роботи на попередній не знають. Гуртовцева Н.П. з вересня минулого року пішла на пенсію.
1 
1
Коментарі