Напередодні Нового року 84-річну Анастасію Яківну із райцентру Тульчин на Вінниччині зґвалтував 20-річний Валерій — друг її правнука Василя. Він приїхав у гості.
— Увечері хлопці прийшли до мене — правнук Саша із другом і Вася із Валерою, — згадує Анастасія Яківна. — Вранці мали їхати у Вінницю на роботу. Поїли. Бабка, кажуть, ми всі йдемо в город. Я постелила собі спати. А десь в дванадцять ночі цей Валєра прийшов. П'янющий. Дивлюся: розбирається, геть всьо зняв. Тоді до мене і давай скидати хустку, жакет. Кинув на кровать. У писок став пхати ганчірки, щоб не кричала.
Анастасія Яківна — ветеран війни та праці. Живе сама, чоловіка поховала шість років тому. Валерія знає, бо той колись жив неподалік її доньки.
— Вимучив мене, вигойдав. Як могла карабкалася, щоб диханіє найти. Пищала: "Ти ж мій правнук, що ти робиш?" А він вніманіє не обращав. Мої груди так зашарпав губами, що нарушив бронхи. Тепер болить.
Господиня до ранку сиділа на стільчику біля плити. Валерій заснув на ліжку. Правнук прийшов пізніше, спав на іншому. На світанку Валерій утік до Вінниці. Того дня його й затримали.
— Треба було зразу тривогу забити, — каже тульчинка. — Але зробила це вранці, бо ночью всіх пожаліла. Ранком шість міліціонерів прийшли, дохтор, моя дочка із зятем. Я була, як курка обмокла.
Валерій запевняє, що його обмовили. Однак у міліціонерів достатньо доказів його вини.
3 
1
Коментарі
12