22 травня у селі Селище Тиврівського району Вінницької області поховали старшого лейтенанта 22-річного Валентина Дзьоня. За три дні до того його знайшли застреленим у власному кабінеті.
— Офіцер застрелився сам, — відзвітувало після трагедії керівництво обласної міліції.
Попереду процесії несуть портрет Валентина у міліцейській формі. На похорон приїхали керівники Вінницького міського та обласного управління міліції. Не приїхали лише очільники Староміського райвідділу, де працював загиблий. Прощаються під трикратний автоматний залп.
Дзьонь у лютому 2010 року на відмінно закінчив магістратуру Одеського університету внутрішніх справ, влаштувався слідчим у Староміський райвідділ міліції Вінниці. Його батько 55-річний Валентин Іванович 26 років працював у міліції, пішов на пенсію у званні підполковника. Брат 31-річний Сергій — заступник начальника карного розшуку Замостянського райвідділу Вінниці.
— Сина підставляли, — розповідає Валентин Іванович. — Тільки почав працювати, а йому замість трьох справ дали 12. Типу відмінник магістратури впорається. Він просив дати часу, щоб набратися досвіду. Я часто приїздив до райвідділу. Цікавився роботою, розмовляв з керівництвом. Був для сина наставником. Він скаржився, що його змушують незаконно відкрити кримінальну справу, перезакрити в ізоляторі чоловіка, якого він хотів випустити.
19 травня батьки приїздили до сина на роботу.
— Були десь о п"ятій дня, — продовжує він. — Син був зайнятий. Казав, що затримається. Я мав його забрати увечері. Сам з дружиною поїхав у Гнівань скупитися у магазині. Раптом дзвонить мені начальник слідчого відділу. Каже, син закрився у кабінеті. Я миттю до Вінниці. Під"їжджаю, а там купа людей, швидка допомога.
Валентинові Івановичу повідомили, що син застрелився. Він не повірив:
— Казали, що підпер двері шафою. Але ж як, коли вони відчиняються у коридор?! Заходжу в кабінет, а син лежить закривавлений, рана на грудях. Не на своєму робочому місці, а між столом і стіною, де сидить його колега. У кабінеті розкидані речі. Я одразу почав шукати знаряддя вбивства — ніж, викрутку. Не думав, що рана вогнепальна, бо за сином на той момент не було закріплено зброї. Потім бачив тіло на експертизі. Видно було сліди побиття, ніс перебитий, мізинець правої руки зламаний. Схоже, був удар зверху, боковий. Думаю, над сином знущалися колеги. Постріл був впритул в ліве передсердя. У випадку самогубства людина стріляє в голову!
Ні родичі, ні знайомі Валентина не вірять у самогубство.
Ніс перебитий, мізинець правої руки зламаний. Схоже, був удар зверху, боковий
— У нас хороша сім"я, ніколи не було сварок, — говорить батько — Валік з дівчатами не конфліктував. Нареченої не мав, адже планував навчатися далі і викладати в університеті.
Родину Дзьонів у селі називають порядною.
— З Валіком ми з першого класу разом вчилися, — розповідає Андрій Мілєвський, 23 роки. — Він був майже відмінником, його поважали. Ніколи сам не провокував сварок. Ще з сьомого класу знав, що піде в міліцію, як батько і брат. Востаннє розмовляли днів за п"ять до трагедії. Зустрілися у магазині, Валік посміхався.
1 
1
Коментарі