Бершадський райсуд Вінницької області слухає справу про вбивство Вадима Хабібуліна, 20 років. Звинувачують місцевих хлопців 19-річного Андрія Трохименка та 16-річного Максима Газізова, який приїхав гостювати до баби з Росії.

Дев"ятеро підлітків із Бершадського району зібралися в хаті одного з них. Святкували Водохреща у селі Флорино біля райцентру. Коли частина компанії вже розійшлася, виник конфлікт Вадима з Максимом і Андрієм. Хлопці витягли Вадима на вулицю. Там його лупцювали, вибили око. Потім витягли з кросівка шнурок і ним душили. Наостанок проткнули тіло палицею й кинули в каналізаційний люк. На третій день про пригоду проговорився один із учасників гулянки Вадим Кирсіцький.

Андрія Трохименка затримали вдома. Максима Газізова впіймали на шляху до аеропорту Бориспіль, звідки той збирався летіти в Росію до батьків. Спочатку Андрій звинувачував Максима. Потім узяв вину на себе.

Перед приміщенням суду групами стоять родичі. Найбільша — батьки, рідні та знайомі Андрія Трохименка. 38-річна тітка Максима разом із його двоюрідною бабусею стоять осторонь. Мати покійного Вадима сидить сама на бетонному поручні біля сходів.

Під"їжджає легковик із міліцейськими номерами. У наручниках виводять високого брюнета Андрія Трохименка та низького мускулистого Максима Газізова. Родичі заходять до суду.

У клітці підозрюваних Максим тихо розповідає тітці про тюрму. Біля Андрія збирається черга — батьки, однокласники, сусіди. Батько передає йому окуляри, колишній однокласник просуває крізь ґрати фотографії.

— Як же вас усіх давно не бачив, — каже Трохименко. — Додому хочу, аж не можу.

Батьки докоряють Андрієві, що той змінив свідчення і взяв вину на себе.

— Так лучче, — зітхає Андрій і опускає голову. — Адвокат сказала, шо за групове більше дають.

— Легше? — обурюється мачуха Катерина, 51 рік. — Кому? А батькові й мамі легше? Ти ж знаєш, дома шестеро малих дітей, ми з папою копійки заробляємо, з чого тобі передачі носити!

Трохименки виховують чотирьох дітей і шістьох онуків, перебиваються разовими підробітками в селі.

Дівчина Андрія 18-річна Олена Медецька відходить від клітки й сідає на лавку.

— Він мені казав, що візьме всю вину на себе. Щас усе роблять гроші. Певно, ті, — махає в бік тітки Максима, — відкупилися.

— Мені мама Вадіма сказала, шоб я їй 25 тисяч дала, — перебиває мачуха Андрія. — Чула, шо Газізови за 50 тисяч гривень відкупилися. Нас попросили не добиватись, аби Максім з Андреєм разом наказані були. Свого вони витягнуть.

— Зі мною Газізови не хтять розмовляти, — додає батько Андрія Владислав Трохименко, 48 років. — Його батько на нафтовишці в Нижньовартовську працює, копійку має.

Суддя розглядає версію, за якою Вадима вбили через борг у 100 грн. Ініціатором був Андрій. Селяни й рідні цьому не вірять.

— Бо все через ту дєвку сталось, Альону Гусачку. Вона така, що любе... — каже Олена Медецька. — Ну, це за неї хлопці нібито побилися. Це вона Вадіма додому не пускала, коли той увечері зібрався йти. А тепер придумали якийсь долг. Ну хіба за 100 гривень убивають?

Мати загиблого сидить осторонь в іншому кінці зали. Вона також упевнена, що причиною сварки була дівчина.

Газізови за 50 тисяч гривень відкупилися

— Всьо ця дівка Альона з Фльорино, — каже жінка. — Син ходив до неї з місяць. Вона була в мене, я її вигнала. Украла мою підводку для глаз, яку Вадім купив. Я потім підводку знайшла в її сумочці.

Мати вбитого Олена Хабібуліна дивиться в одну точку.

— І чого взяв всю вину на себе? — міркує. — Очевидно ж, хто винен. Я прочитала 246 сторінок з адвокатом, там все із-за ревності. Насправді, вони обоє міняють показанія. Пишуть, шо Вадім був винен їм гроші.

20-річна Олена Гусак, через яку сталася сварка, на суд не прийшла. Ми з нею зустрілися на її новій роботі в бершадському кафе. Олена — невисока струнка брюнетка з великими грудьми, одягнена в обтягнуту кофтинку й коротку спідницю.

— Не знаю, чого посварилися, я в хаті була, — стримує дрижання губ Олена. — Я з Вадімом не встрічалася, він просто приходив. Того вечора обоє хлопців були п"яними, Вадім тоже випивший. Гроші должен був.

Олена живе у Флорино з батьком-п"яницею. Її мати давно померла. Про крадіжки, за які її не раз ловили на ринку, розказувати не хоче.

Після суду всі розходяться.

— Я удивляюсь, как Максим в тот дом вообще зашел, — говорить його двоюрідна бабуся 74-річна Лідія Клімова. — Он же чистюля, второй раз полотенцем не вытрется.

До Оксани Газізової підходить адвокат Тамара Плахотнюк, шепче:

— Наш мальчик попадает под амнистию!

Батько Максима Василь Газізов виплатив матері вбитого Вадима 7 тис. грн компенсації за похорони та пообіцяв дати 12 тис. грн на пам"ятник. Сім"я Трохименків платити відмовилася.

×