8 липня на 19-річного Юрія Пураса та 21-річного Богдана Дерев'янка налетів "Опель Омега". Хлопці служили у військовій частині А-0473 у селі Дівички-1 Переяслав-Хмельницького району на Київщині.
Увечері керівництво занепокоїлося, бо вояки не заступили в наряд. Згодом до військової частини зателефонував чоловік. Він розказав, що знайшов двох скривавлених солдатів на узбіччі й відвіз їх до медичної частини. Хлопців доправили до столичного військового госпіталю.
— Юркові 9 годин робили операцію на голові, — каже 37-річний Олександр Браславець, брат Пураса по матері. — У нього були закрита черепно-мозкова травма, численні забої, перелом лівої руки й стегна, бо машина вдарила ззаду в лівий бік. У реанімації був у комі. На четвертий день почав дихати, його відключили від апарата. А зранку п'ятого дня помер. Богдан досі в лікарні.
Водія "опеля" знайшли. Він мешкає у військовому містечку. Їхав частиною на Дніпро купатися. Прямував за швидкістю 140 км/год. У його крові виявили 2,3 проміле алкоголю.
— Юра й Богдан ішли один за одним, із сигнальними прапорцями. Богдана тільки зачепило дзеркалом, а Юру добре влупило, — продовжує Браславець. — Того водія звуть Миколою. Служив у цій часті. А потім чи прокрався, чи за п'янку вигнали. Працював десь у Києві, в автоколоні.
Родичі загиблого згадують: Юрій відчував смерть.
— 10 травня його проводжали, — говорить 27-річний Василь Пурас, брат загиблого. — У самому кінці Юра розплакався. Був упевнений: живим з армії не вернеться. Ми казали, що то все брехня. Наступного дня ми перепитали. А він: "Я все пам'ятаю, що казав". За кілька днів до трагедії мама з ним говорила. Казала, що за місяць-другий приїдемо в гості. Юра відповів, що його вже тоді не буде. Потім припустив, що переведуть в іншу частину.
Родичі водія пропонували оплатити похорон.
— Ми не взяли. Вони якісь великі чиновники в столиці, приїздили, — розказує Олександр Браславець. — Був кілька днів тому в Києві в прокуратурі. Там кримінальну справу порушили щодо водія аж за чотирма статтями. Але слєдоватєль сказав, що його в лікарню відвезли. У нас усе так робиться. Напишуть шось, і ніхто нікого не судитиме.
Юрій із батьками 61-річними Василем Івановичем і Марією Володимирівною жив у селі Бережнівка Кобеляцького району Полтавщини. До армії служив у церкві паламарем.
— Юра такий красивий і спокойний був, ніколи не дебоширив, — згадує 42-річна Неля Перчикова, сусідка Пурасів. — Батькам завжди помагав, шанував їх. В армію пішов, бо вважав: справжній чоловік має служити.
— Лідером не був, але друзів мав дуже багато, — додає 52-річна Валентина Бригало, секретар Бутенківської сільради. — Спорт любив. Важкою атлетикою займався. Закінчив будівельний ліцей у Комсомольську, отримав спеціальність автокранівника. Хотів влаштуватися після служби на Полтавський гірничозбагачувальний комбінат у Комсомольську.
Юрія поховали у парадній військовій формі.
1 
1
Коментарі
64