Сім років 46-річний Олександр Дякулич з міста Іршава Закарпаття судиться зі своєю колишньою сусідкою. Вимагає, щоб 50-річна Оксана Петровцій повернула видурені $3,6 тис.
— З Оксаною ми знайомі давно, — пригадує Олександр. — Були сусідами. Вона мала свою туристичну фірму, часто заходила в гості, а моя жінка бувала в неї. 2003-го Оксана завела мову про закордон: "Що дома сидиш, коли родині потрібні гроші? Збирайся, поможу влаштуватися в Англії". Тоді нам справді було туго: син учився в університеті, донька мала поступати.
Дякулич позичив у знайомих $5 тис. Віддав сусідці $3,6 тис.
— Вона робила вигляд, що працює з документами. За кілька місяців звела мене з двома чоловіками із сусіднього села Ільниці. Наказала їхати до Києва. У столиці нас зустрів незнайомець, кожному вручив по паспорту із хорватською візою. Оксана запевнила, що група буде формуватися в Хорватії.
У місті Пула заробітчан поселили в готелі. Із кожного забрали по $1 тис. За кілька днів вручили по паспорту громадянина Чехії, наказали їхати через Італію та Францію до Великобританії. Справжні паспорти переслали Петровцій.
— Оксана казала, щоб їхали саме так, — каже Дякулич.
У Венеції всіх трьох затримала поліція. Двох відпустили, Дякулича залишили, бо не збігалися номери на його паспорті й фотокартці. За два дні відпустили з умовою негайно покинути країну.
— Земляки рушили до Франції, звідти повернулися до Португалії, але роботу не найшли. Тоді подзвонили своїм дружинам, ті привезли їм українські паспорти і вернулися додому. Я залишився в Італії. Першу ніч ночував у картонній коробці в парку. Наступного дня двоє перехожих привели мене в закинутий будинок, де жили ще кілька земляків. Почав жити з ними. На останні гроші подзвонив додому, та Оксана погрожувала. Казала, найме людей, які мене вб"ють. У Римі розшукав давнього товариша, він допоміг знайти роботу. Вистачало лише на прожиття. Через п"ять місяців поліцейські затримала мене втретє. Суддя наказав видворити з країни.
Ночував у картонній коробці в парку
Олександра відправили в Україну. Тут він вимагав в Оксани повернути гроші, та вона відмовлялася. Усі троє заробітчан подали до суду.
Справу розглядали чотири роки, у липні 2007 року суд виніс вирок: засудити Петровцій на шість років позбавлення волі з конфіскацією, зобов"язали повернути 55 тис. грн. Апеляційний суд вироку не змінив.
— Та вона почала переховуватися. Її чоловік Михайло — колишній міліціонер, — пояснює Дякулич. — Майже рік ховалася, її оголосили в міжнародний розшук. А виконавці не змогли нічого забрати, бо вони майже все вивезли. Потім Петровцій подала касаційну скаргу до Верховного суду. Справу повернули на новий розгляд. Знову тривають засідання. Свідки вже відмовляються приходити, втомилися за сім років. Та й самі прокурори часто не з"являються на засідання.
Позичені гроші Олександр досі не повернув.
— Роботи в місті нема, за кордон виїхати не можу, бо з Євросоюзу мене депортували на 10 років.
2 
1
Коментарі