— Мне плохие сны снятся. Чувствую, мой мальчик в беде. Он очень воспитанный и открытый ребенок. Не представляю, как сейчас живет, — 50-річна Олена Синявська із Мелітополя Запорізької області говорить про онука 6-річного Романа Ткаченка.

Виховувала його із чоловіком 62-річним Валерієм Ільїним після смерті єдиної доньки 26-річної Христини. Її не стало у вересні 2016-го після інфаркту. 2 липня хлопчика забрав батько 32-річний Олександр Ткаченко — за рішенням Верховного Суду України. Тепер Роман живе з ним у ­Києві.

Забирали дитину зі скандалом. Хлопчик був на руках у діда. Вхопився за нього й не хотів відпускати. Валерію Олександровичу дозволили їхати з онуком. Але дорогою побили й викинули з авто. Чоловік два місяці лікувався. Романа відтоді Синявські не бачили.

— Моя донька з Олександром одружилися сім років тому. Деякий час жили в Києві. Додому Христина повернулася вагітна. Казала, що чоловік не дуже добре до неї ставився, — розповідає Олена Олександрівна. — Згодом і він приїхав. Майже чотири місяці жив за наш рахунок, ніде на працював. Христина ходила на роботу навіть при надії. За два місяці після народження Романа зять зібрав речі і сказав, що їде до Києва. Мовляв, там вища зарплата. Став рідше дзвонити. Грошей не вистачало, малюк мав алергію. Потрібне було спеціальне харчування. Прохання доньки про допомогу ігнорував. 2016‑го вони розлучилися. Христина подала на аліменти, але від сплати Олександр ухилявся. Як тільки виконавчий лист приходив на підприємство, одразу звільнявся. Донька збирала документи, аби позбавити його батьківства, але не встигла.

Коли Христина померла, Олена Олександрівна намагалася зв'язатися з колишнім зятем. Але не змогла, тому що її номер був у нього в "чорному списку".

— Я звернулася в органи опіки. За місяць зятя розшукали. Я була рада, що Роман матиме батька, — продовжує Олена Синявська. — Олександр приїхав до нас, але навіть не підійшов до сина. Натомість того дня замовив копію свідоцтва про смерть, щоб отримувати пенсію по втраті годувальника. Я цих грошей не бачила — на утримання дитини він ні копійки не давав. Не їздив до сина ні на день народження, ні на інші свята. 2017-го вперше за три роки привіз подарунок — самокат.

Через суд хотіла позбавити Олександра батьківських прав. Мелітопольський міськ­районний суд постановив, що дитина повинна жити зі мною, але батьківських прав зятя не позбавили. Апеляційний суд Запорізької області вирішив зворотне — онук має жити з батьком. Я зверталася за допомогою до служби опіки, до мера, писала уповноваженому президента з прав дітей — без толку. Де Ромчик зараз — не знаю. За вказаною адресою не живе.

Олександр Ткаченко працює у фірмі інтернет-провайдера. Ситуацію не коментує й заборонив це робити іншим.

Його мати Жанна Ткаченко казала, що дитину хочуть лише обстежити, коли Романа забирали. Чи не успадкував хворобу, від якої померла Христина. Запевняла, що аліменти син платив. Також готовий компенсувати витрати за шість років виховання хлопчика.

Працівники служби у справах дітей перевірили житлово-побутові умови Ткаченка. На роботі його характеризують позитивно. В результаті комісія з 15 осіб — юристи, медики, психологи – дійшла висновку, що батько має право виховувати сина.

— Справа пройшла всі інстанції. Ми кілька років відвідували родину й намагалися примирити сторони. Тепер є рішення суду і його потрібно виконувати, — говорить Ольга Прокопенко зі служби у справах дітей Мелітополя.

×