Столичні студентки 17-річна Ганна Дончук і 18-річна Аліса Кузьменко розчленували бродячого пса і зварили його кістки. Фотографії виклали в Інтернеті. Кажуть, готували домашнє завдання.

Ганна — киянка. Живе з батьками й молодшою сестрою. Із дитинства любить тварин, має німецьку вівчарку і пацюків. Торік закінчила школу і вступила на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. З Алісою Кузьменко дружить із дев"ятого класу. Вона навчається на факультеті міжнародного бізнесу Національного університету ім. Тараса Шевченка.

— Торік в університеті нам дали завдання: наприкінці семестру принести препаровану кістку, — розповідає Ганна Дончук. Соромиться, не хоче, щоб сусіди знали про її вчинок. — Порадили купити в магазині свинину, м"ясо зварити, кістку препарувати. Ми якраз остеологію вивчали, кожну дірочку, кожен горбочок на кістках. Я остеологією фанатіла. Вирішила препарувати цілий скелет.

У листопаді Ганна побачила біля свого будинку вбитого пса.

— Його машина збила, — каже. — У нас часто собак давлять. Потім їхні тіла на смітниках валяються. Вирішила виготовити препарат. Це можна було зробити в університетській лабораторії, але вже було пізно.

Їхали з трупом у маршрутці

— Я також колись мріяла стати ветеринаром, — додає подруга. — Мене це цікавило. Вдома батьків не було — у відрядження поїхали.

Поклали собаку в поліетиленовий пакет і сумку. Їхали з трупом у маршрутці до будинку Аліси.

— Одягли рукавички, я халат, бо тільки один був, — згадує Ганна. — Узяли кухонний ніж, бо в аптеках не знайшли скальпеля. Почали різати. Відділили м"ясо й органи. Кістки виварили та відбілили.

Процес студентки фотографували. На знімках вони усміхнені — поряд із розчленованим псом.

— Ну не сидіти ж із сумними обличчями і розрізати пса, — розводить руками Ганна. — Коли ще така можливість буде. Щоб із справжніми органами тварини можна було знімки зробити.

— Спочатку було ніяково, — кривиться Аліса. — 6 годин зрізали все. Багато м"яса було, аж мозолі понатирали. Ми не знущалися. Нічого поганого не думали.

Закінчили препарувати собаку вранці. Органи склали в поліетиленовий мішок, закопали в лісі. Кухню вимили, ніж і рукавички викинули. Однак Ганна не встигла виготовити препарат. Залишила скелет удома.

— Буду вчити кістки, — каже Ганна. — Не по книжці ж це робити. Бо тоді вийде все одно, що вчитися співати за підручниками. Однокурсники, як дізналися про мою роботу, були в ажіотажі. Кожний може принести кістку свині, але ж не скелет цілої собаки. Да, ми були не праві. Каємося. Соромно, що це все відбилося на роботі інституту. Але ж ми нічого не мали на увазі поганого.

У Національному університеті біоресурсів і природокористування України кажуть, що студентам не давали подібних завдань.

— Ні самостійного, ні домашнього завдання з препарування тварин ніхто з викладачів нашого університету не давав, — каже Михайло Прус, декан факультету ветеринарної медицини. — Це власна ініціатива Ані. Буде підписано наказ про відрахування цієї студентки: за грубе порушення навчальної дисципліни (виготовлення та розповсюдження фото- та відеоматеріалів, які пропагують насильство і знущання з тварин, мотивуючи свої дії домашнім завданням науково-педагогічних працівників факультету). Поновитися до нас у вуз вона не має права на жоден факультет. Із цим наказом будуть ознайомлені всі декани факультетів ветеринарної медицини України на найближчому засіданні навчально-методичної комісії. Вона не зможе навчатися на ветеринара в інших вузах.

×