Опівдні 20 травня в селищі Кирнасівка Тульчинського району на Вінниччині ховають 73-річного Віктора Ратушного. Труну проносять біля цукрозаводу, охоронці щосили б'ють у залізну рейку. Напередодні так само скликали людей рятувати підприємство.
Колишній електрик Віктор Ратушний загинув в ніч на 19 травня. Захищав завод від нападників. Тоді на територію увірвалися понад 30 чоловіків. На оборону вийшли 150 місцевих.
— Бігли з усіх усюд, старі і малі. В основному пенсіонери. Я стала перед бандитами на коліна, просила лишити нас. А вони дивляться пустими очима і сміються. Гірше фашистів, — плаче 50-річна Валентина Боровик. — Мусили відвойовувати наш завод. Якщо дамо його порізати, то нам ніде буде працювати, ні за що жити. Ця боротьба уже у крові.
Нападники заскочили на територію підприємства через паркан.
— Зо 15 собак привезли. Викинули трьох охоронців, позривали наші замки, почали свої вішати. І дістали пляшку "Хортиці", стали розливати. Із собою привезли матраци, подушки, каструлі. А нас били, як хотіли. Бейсбольними бітами, гумовими палицями, ціпами, лопатами.
Уранці до райлікарні привезли 10 людей з Кирнасівки.
— Ганні Мазур зламали таз, у Наді Озерової черепно-мозкова травма, Любу Міланич так у живіт влупили, що крововилив стався, — розповідає 59-річний Георгій Северин, інженер цукроварні.
— Перед смертю Ратушний встиг сказати, що його вдарили по спині ціпком. Глибоко вдихнув і впав, — говорить Валентина Боровик. — Спочатку медики казали, що від удару струмом. Певно, його й електрошокером ударили.
У селищі біля заводу стоїть 10 триповерхових багатоквартирних будинків. Там живуть робітники з родинами. Ратушний з дружиною Тамарою Іванівною мешкали у трикімнатці.
— Ми часто з Віктором обговорювали політику. Спокійний мужчина. Не пив, не курив, — розповідає сусід 70-річний Анатолій Михайлович.
Правоохоронці затримали 33 нападників. Вони з Черкащини, більшість були засуджені за важкі злочини.
— Там один такий модний був, Ігор Миколайович. Казав, він тут хазяїн. А коли його кинули його ж бойовики, упав, плакав, що він інвалід, — згадує Ірина Овчарук, 28 років.
Конфлікт виник між працівниками заводу та його двома фірмами-власниками. Відомо, одна з них була металопереробною.
— Фірми хочуть спеціально довести завод до банкрутства і порізати, — каже Юрій Гетьман, депутат райради. — Ми запропонували, якщо не мають коштів, "законсервувати" його. А ми знайдемо інвестора.
З початку року це друге силове протистояння.
— Це продовжується від 22 березня. Тоді був перший наліт. Ми його відстояли. Після цього нам погрожували, що всіх перестріляють, — говорить Георгій Северин.
Кирнасівський цукровий завод простоює з 2006 року. Він був третім у містечку. Перші два, цукровий і залізобетонних виробів, порізали на брухт.
— Ми не допустимо, щоб і цей угробили. Він працюючий, є французька жомосушка, — додає Юрій Гетьман.
Власник заводу не каже, що планує робити з обладнанням.
— Закон України про право власності ніхто не відміняв. То наше хазяйське діло, що ми робимо, — каже Павло Андрєєв, керівник однієї із фірм-власників підприємства.
3 
1
Коментарі
22