Довічне ув"язнення отримали 32-річний механізатор Віктор Романюк і на три роки молодший слюсар Павло Неруца з села Бортники Тульчинського району Вінниччини. Чоловіки впродовж семи років вимагали гроші, катували й убивали самотніх пенсіонерів. Їх затримали у квітні 2005-го й засудили в жовтні нинішнього року.
— Ми й не думали, що серед нас живуть убивці, — каже "ГПУ" сільський голова Бортників Володимир Трохименко, 49 років. — Догадувалися, що хлопці крали, але ж не катували й убивали.
Віктор Романюк ріс у селі Бортники майже сиротою. Мати померла, коли хлопцеві було п"ять років. Батько пішов до іншої жінки і невдовзі також помер. Хлопця виховували дід з бабою, але й ті скоро пішли на той світ. У старій хаті Віктор жив сам. Після закінчення ПТУ працював механізатором у колгоспі імені 40-річчя Жовтня. Одружився з односельчанкою Тетяною Неруцою. Вона народила йому двох дітей. Нині доньці Аліні дев"ять років, а синові Олегові — п"ять.
— Тільки Романюк прийшов у бригаду, як зразу показав своє "я", — згадує голова Володимир Трохименко. — Такий молодий, але то одне йому не так, то інше. Потім почав запчастини брати, паливо.
Селяни знали, що Романюк краде. Але не хотіли звинувачувати його в очі, щоб не наживати ворога. Думали, колись упіймають на гарячому.
Перший у селі купив імпортний кольоровий телевізор
Віктор часто зустрічався з шурином, рідним братом дружини, Павлом. Сусіди кажуть, чоловіки часто разом випивали, скаржились один одному на брак грошей. Павло працював слюсарем у місцевому ТОВ "Бортники", отримував кількасот гривень зарплати. На ці гроші з жінкою виховували доньку Юлію, ще й допомагали дорослим дітям дружини від першого шлюбу.
За свідченнями Віктора і Павла, ідея пограбувати 82-річну Ольгу Терлецьку із села Гриненки сусіднього Немирівського району виникла за вечерею. Неруца розповів другові про одиноку стару, яка все життя тримає пасіку, продає мед і фрукти. Селяни вважали її багатою. Тієї ж ночі чоловіки на мотоциклі поїхали в Гриненки. Господиню били ногами, прикладали до тіла розпечену праску, але та віддала лише 100 грн. Ще 2 тис. грн чоловіки знайшли в шухляді самі. Залишили бабу непритомну на підлозі й поїхали.
Наступного дня Віктор і Павло були вже на роботі. Згодом з чуток дізналися, що баба Ольга не померла. Односельцям вона сказала, що невідомі бандити забрали всі гривні, а долари не знайшли. Романюк з Неруцою знову відправилися в Гриненки. Цього разу жінку задушили й забрали $3 тис. і 3 тис. грн. За них купили старенькі білі "жигулі" шостої моделі.
— Усі дивувалися, де це Романюк бере гроші, — згадує сільський голова. — Кожний тиждень гуляв. Перший у селі купив імпортний кольоровий телевізор, відеомагнітофон, магнітолу. На роботу за 12 кілометрів від хати їздив тільки машиною. Я — сільський голова, все життя пропрацював, але не можу так жирувати.
2004 року Романюк із Неруцою увірвалися до хати пенсіонерів у селі Вишківці того ж Немирівського району. Аби дізнатися, де гроші, старих душили мотузками, прикладали до тіла дроти під напругою. Господарі віддали бандитам $200, 600 грн, радіоприймач, годинник і старий телефон. Та їх все одно вбили. Хату замордованих облили бензином і підпалили. Всі вважали, що баба з дідом згоріли через власну необережність.
У квітні наступного року чоловіки закатувати 73-річну Євгенію Расистюк із села Торків Тульчинського району. Романюк зв"язав бабусю, заткнув їй рота й пустив униз головою у криницю. Жінка нічого не встигла сказати. У її схованці нападники знайшли всього 830 грн.
— Ми підозрювали сусіда баби Жені, — розповідає "ГПУ" заступник начальника Управління карного розшуку УМВС Вінницької області Іван Стефанцов, 44 роки. — Він пиячив, після вбивства брав воду з криниці. Тільки-но побачив міліціонерів, як зізнався у вбивстві. Ми зрозуміли, що бреше.
Біля хати Євгенії Расистюк міліціонери помітили на снігу сліди від черевиків та відбитки автошин. Експерти встановили, що тут проїжджали "жигулі" шостої моделі. В області перевірили більше сотні "шісток" і вийшли на авто Романюка. У дворі його шурина Неруци знайшли черевики, рисунок на їхній підошві був такий самий, як у відбитку на снігу. Там же відшукали сокиру із засохлою кров"ю та радіоприймач із хати спалених пенсіонерів.
Під час слідства бортниківчани зізналися, що грабували й односельців.
— Я не можу в це повірити, — каже 49-річна мати Неруци Олена. — Я думала, що вони все нажили чесно. Діти ж крутилися, хто як міг.
На суді чоловіки звинувачували один одного. Казали, що не хотіли вбивати. Мовляв, не було за що годувати дітей. Слідство встановило, що Романюк закатував чотирьох людей, Неруца — трьох.
— Відтоді, як хлопців забрали, в селі стало спокійніше жити, — каже сільський голова. — А то ж біда — за півроку 20 крадіжок. Тягнули все підряд.
2 
35413
Коментарі