— Тато просив не вивозити нічого з батьківської хати, доки справа про спадок у суді розглядається. Але дядько своє робив. Під час сварки вдарив батька шматком арматури по шиї та спині. Його зять — залізякою в серце. Тато захитався. Впав непритомний, — згадує 25-річний Микола Черняк із села Башлики Ківерцівського району на Волині.
Його батько 51-річний Станіслав Черняк не поділив спадщину із братом 62-річним Олександром. Під час бійки 11 липня 2016 року отримав черепно-мозкову травму та перелом двох шийних хребців. За два тижні помер у лікарні. Поліція двічі відкривала кримінальне провадження. Перше закрили без відома родичів у грудні торік. Друге — 30 жовтня.
— Будинок, за який виник спір, особливої цінності не має. За рік-два розсунеться. Участок там гарний — соток 50 біля лісу. Заліза тонн 15–20, — розповідає Микола. — Хата була оформлена на бабу, батькову матір. Дядько Саша на неї постійно тиснув. Казав, як не перепише на нього будинок, щось із собою зробить. Баба цього боялася. Погодилася. Торік вона померла. Після цього почалася гризня.
Станіслав Черняк хотів оскаржити заповіт, чекав судового рішення.
— Точної причини смерті батька експерти не встановили. Написали: помер від черепно-мозкової травми чи інсульту. Коли почали розбиратися, жодного висновку в історії хвороби про травми після побиття немає. Зникли і два диски з висновками МРТ. Лікар казав, що передав експерту, той — заперечував. Як результат, зв'язок між побиттям і смертю він не встановив. Зустрічей зі мною уникає, — розповідає Микола Черняк.
Слідчі призначили додаткові експертизи.
— Спершу нам нічого не повідомляли, бо таємниця слідства. Потім сказали, що результати експертизи будуть через місяць. Коли термін минув, виявилося, що експерт поїхав на курси. Мали ще чекати. Потім слідчий пішов у відпустку. Повернувся за чотири тижні й одразу передав справу колезі. Сказав, так треба. В лютому повідомив моїй мамі, що справу закрив ще у грудні торік, — продовжує чоловік.
— Далі почався абсурд. Тричі засідали експертні комісії. Кожен наступний висновок був написаний із попереднього, і проводилися експертизи тими ж людьми. В одному вказали, що в батька нібито була вроджена вада серця. Це при тому, що він три роки служив у морфлоті і 20 — у міліції. Регулярно здавав спортивні нормативи, проходив обстеження. Відхилень не було. Слідчий експеримент із дядьком проводили без адвоката та свідків. Останніх взагалі не допитували. Ми кілька разів зверталися до обласної й Генеральної прокуратури, але марно. Справу вдруге закрили.
Микола Черняк знову збирається позиватися до суду, подавати скаргу в прокуратуру на дії слідчих.
— Дядько взагалі нічого не боїться. Нап'ється і ходить з рушницею по селу. Погрожує, що всіх перестріляє. Люди його остерігаються. Відмовляються свідчити проти нього в поліції, — говорить Микола. — Мені бабина хата не потрібна. Ніколи на неї не претендував. Хочу лише покарати винних у смерті батька.
Олександр Черняк відкидає звинувачення у смерті брата. Каже, захищав свого зятя та майно.
— Я із сусідом, зятем і водієм вантажили металолом, а брат перешкоджав. Прийшов із отвьорткою, матюкався. Казав, попробиває колеса в машині. Ззаду йшла його жінка і сміялася. Зайшли за ріг хати, шось пошушукалися і вернулися. Станіслав накинувся на мого зятя, вхопив за горло. Бив його, як боксьорську грушу. Мусів захистити, — каже Олександр Іванович. — Я взяв тоненьку ржаву трубку і легенько вдарив брата по спині. Він зойкнув: ой, спина. Ліг на землю. Коли приїхав фельдшер, давлєніє в нього було 120 на 80. Дав нашатир під ніс — реагує. Вдарив по коліну — реагує. Сказав, що це якась підстава. В людини без сознанія не може бути такої реакції. Я брата не вбивав. Він мав гіпертонію і хворе серце. Помер через два тижні від інсульту.
— Треба домагатися поновлення справи з вивченням усіх медичних документів. Написати скаргу в прокуратуру на тих посадових осіб, які проводили обстеження потерпілого й загубили результати. Це підсудна справа. Оскаржити дії слідчих, які не опитали свідків і не дослідили документів справи, — радить адвокат Антон Зубков.
2 
1
Коментарі
1