Ексклюзиви
Вівторок, 14 серпня 2007 07:00

Родичі жертв нерозслідуваних ДТП створили "організацію смертниць"

Автор: фото: Тетяна ЗАРОВНА
  Жительки Донецької області тримають фото своїх близьких, які загинули в автопригодах. Зліва направо: жителька міста Ясинувата Валентина Левченко втратила чоловіка, донеччанка Людмила Микитіна — онуку, донеччанка Катерина Кириченко — сина, жителька Ясинува
Жительки Донецької області тримають фото своїх близьких, які загинули в автопригодах. Зліва направо: жителька міста Ясинувата Валентина Левченко втратила чоловіка, донеччанка Людмила Микитіна — онуку, донеччанка Катерина Кириченко — сина, жителька Ясинува

26 жінок із Донецької області зупинили кортеж президента України, який відвідував Донецьк 6 липня цього року. У такий спосіб вони привернули увагу до трагедій своїх сімей — у кожної рідні люди загинули в ДТП. Винуватці аварій не покарані.

— По дорозі президента з аеропорту, біля зупинки Злітна, ми розбилися на групки по троє, — розповідає голова громадської організації "За дії в боротьбі проти свавілля і беззаконня органів прокуратури, міліції, судових та інших органів" 58-річна Людмила Микитіна. Це об"єднання донеччани називають "організацією смертниць". — Наша Катерина Пилипівна запропонувала: "Я старша, я буду кидатися під машину".

В одну руку 73-річна Катерина Кириченко взяла клапоть чорної тканини. В іншій була інвалідна паличка. На шию повісила портрет загиблого сина.

Кортеж ішов на швидкості. Спочатку дві машини ДАІ, потім автобус "мерседес" із охороною, четверта — чорний лімузин президента з номером "001".

— Я зірвалася в бордюру і стала кричати "Зупиніться!" — продовжує Катерина Кириченко. — Машина стали, і я майже впала на капот.

— А я була біля дверей, де сидів Віктор Андрійович, — додає Микитіна. — У нього було здивоване обличчя. Охоронець років тридцяти, в бежевому піджаці, вискочив і схопив Пилипівну.

— Він крутанув мене й передав мєнтові в цивільному, — каже Катерина Кириченко. — І тут вже включилася купа людей в штатському.

Кортеж поїхав. Учасниці акції прийшли до Катерини Кириченко додому. До них приїхали кілька десятків міліціонерів і представник президента.

— Я йому сказала, що в Донецьку правоохоронні органи не працюють, — говорить Людмила Микитіна. — Представник дав свій мобільний. Я дзвоню, але ніхто не відповідає.

Катерина Кириченко розповідає про загибель свого єдиного сина 39-річного Віктора в катастрофі 19 серпня 2003 року.

— Прямо на нього із зустрічної смуги вискочив джип "Ґранд Черокі". За кермом сидів працівник міліції, директор охоронної фірми, який їхав з коханкою. П"яний як чіп. Син загинув на місці, а моя невістка лишилася інвалідом. Доки міліція розбиралася на місці, в непритомної невістки зникли сережки, у мертвого сина забрали гроші й мобільник.

Шість років, як я втратила чоловіка. Справу веде шістнадцятий слідчий!

Водій джипу був визнаний винним і кілька місяців відсидів. Але моральних і матеріальних збитків не компенсували, хоча суд задовольнив позови. Кириченко переконана, що працівники прокуратури допомогли вбивці уникнути належної відповідальності.

— Я вже просила працівника міської прокуратури: "Лучше застреліть мене, щоб не мучилась", — продовжує жінка. — Як прочитаю його відписку — так мене й везуть до лікарні.

Про ДТП, що забрало життя чоловіка 64-річної Лариси Гросман з міста Ясинуватої, розповідав з екрана телевізора Юрій Луценко — як про приклад недбалого слідства. Висновок експертів тоді був таким: чоловік на велосипеді розвинув швидкість 162 км/год., що призвело до аварії.

— Ми були у президента 2004-го і 2005 року. Він давав вказівки прокуророві Донецької області, генпрокуророві, і там були фрази "пора поставити крапку в людських клопотаннях", — каже Лариса Гросман. — Скоро шість років, як я втратила чоловіка, а до суду так і не дійшло. Справу веде шістнадцятий слідчий!

Чоловіка Лариси збив мотоцикліст.

— Родичем мотоцикліста є керівник науково-дослідного експериментального криміналістичного центру при УВС України в Донецькій області, — стверджує Лариса Гросман. — Я на тисячу відсотків упевнена, що на результати експертизи вплинула його посада.

Надія Дубинська з міста Горлівки розповідає, що 14 жовтня 2003 року її 15-річного сина Валерія вбили міліціонери під час службового "відпрацювання" міста.

— Він стояв на вулиці з другом, — розповідає вона. — Під"їхали три машини з працівниками міської міліції, в нетверезому стані. Стали приставати до дітей. Пристебнули сина до його мотоцикла, прив"язали тросом до одного зі своїх автомобілів. Трос обірвався, мій син спробував сховатися (втекти на мотоциклі. — "ГПУ") і перекинувся.

Дубинська стверджує, що тіло відправили до моргу без огляду лікаря. Хлопець міг бути ще живим, перебуваючи в стані клінічної смерті.

— Коли нам його видали через два дні, він був ще теплий, — каже Надія Дубинська.

Найвідоміша із донецьких ДТП — випадок із ріднею самої лідерки "організації смертниць" Людмили Микитіної.

17 травня 2000 року її 5-річну внуку Машу розчавив броньований "лексус", що в"їжджав в арку будинку. Під колесами дитя опинилося разом із мамою Наталею. Вони поверталися з дитячого садка, йдучи тротуаром. Джип наїхав на них ззаду.

Машина переїхала дитину. Мама лежала під авто. За руку вона тримала мертву доньку. Трагедія сталася під вікном квартири, де жив співвласник корпорації "Індустріальний союз Донбасу" Віталій Гайдук. Винним був визнаний водій ІСД. Суд його амністував, назвавши злочин нетяжким.

Людмила Микитіна та її донька Наталія подали позов на ІСД, вимагаючи стягнути 20 млн грн компенсації за заподіяне горе. Розгляд справи триває котрий рік і не зрушився від початкового етапу. Усе, що отримала родина після ДТП, — 20 тис. грн на похорони і часткове лікування Наталі.

— А пам"ятничка на могилі досі немає, — говорить Микитіна.

"Смертниці" називають правоохоронців співучасниками вбивств на дорогах.

— Чим більше крові на дорогах, тим важчі гаманці у міліції й прокуратури, — каже Людмила Микитіна, юрист за освітою. — Ми думали, як ховати родичів, а винні ходили по кабінетах і вели торг.

Замість розслідування ДТП діє відпрацьована система покривання злочинів. Слідчий виїжджає на місце події сам — замість цілої оперативно-слідчої групи. Доля кримінальної справи в його руках. Що таке схема події? Ручка і папір. У моєї внучки головочка була роздавлена, а слідчий пише в протоколі "краплі крові". Плати і лети — ось єдине правило, якого дотримуються на дорогах власники дорогих машин.

Зараз ви читаєте новину «Родичі жертв нерозслідуваних ДТП створили "організацію смертниць"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода