9 лютого в райцентрі Любешів на Волині поховали 49-річного Петра Матюка. За два дні до того його розстріляв з автомата Калашникова прикордонник Віталій Лисюк, 32 роки.
На тілі покійного — три отвори від куль. За труною йдуть троє доньок і дружина загиблого. Люди проклинають убивцю.
— Кажуть, ніби Лисюка вже відмазують. Ніби він психічно хворий, припадок стався. А ця сволота поводилась, як цар. Кричав: "Що, бидло, не знаєш, де твоє місце?" Якщо його виправдають, це означатиме, що нас за людей не рахують, — обурюється 40-річний Іван Невірець, колега загиблого.
Петро працював заправником на автозаправці "ВОҐ", що на в"їзді до Любешова. 7 лютого о 20.10 із напарником здавав зміну. Матюк підраховував виторг, Невірець протирав колонку, як на майданчик під"їхала іномарка. З-за керма вийшов водій, хитався. Постукав у віконечко. Дівчина-касирка пояснила, що в них технічна перерва. Водій почав лаятися, зателефонував із мобільного.
За мить перед АЗС зі скреготом загальмував джип "Ґранд Черокі". У форменому одязі майора-прикордонника вийшов п"яний Віталій Лисюк. Удвох заходилися грюкати у вікно та двері заправки, били по колонках.
— Я їх відтягував, — згадує Іван Невірець. — Лисюк збив мене з ніг. Тоді вийшов Петро. Він якраз відпрацював першу зміну, бо перед тим вісім місяців був на лікарняному через зламані ноги. Лисюк побачив підмогу й оскаженів. "Ах ви, бидло", — крикнув і побіг до джипа. Вийняв автомат і натиснув на гачок. Стріляв одиничними. Упритул випустив кілька куль у Петра. Спрямував на мене.
Іван останньої миті присів — куля лише зачепила шкіру на голові.
— Якби кілька міліметрів убік — був би мертвим. На щастя, то дотичне поранення. Йому наклали пов"язку на голову і відпустили додому, — розказують у Любешівській райлікарні.
П"яний прикордонник стріляв навсібіч. Ледве тримався на ногах. Кулі влучали в колонки, вітрину магазину. Одна пролетіла за метр од касирки. Стрілянина вщухла, коли скінчилися набої — загалом 30 куль. Товариш майора перелякався. Заштовхнув Лисюка до машини і рвонув. Третій заправник, який саме підходив, побачив скривавлене тіло Петра, пораненого Івана й перелякану дівчину.
— За що убив мого синочка? Петя нікого в житті не зобидив. А як його внучки любили. Як може того вбивцю земля носити? — голосить над труною матір загиблого 72-річна Любов.
Того вечора Лисюк святкував 32-річчя у "Край-барі". Звідти й виїхав до АЗС.
Він неодружений. Його батько — начальник Волинського обласного управління культури та туризму Володимир Лисюк. Віталій працював начальником прикордонної служби "Дольськ", що на українсько-білоруському кордоні. Його перевели сюди із застави на кордоні з Польщею. Там нібито впіймали на махінаціях із наркотиками.
Автомат цілий тиждень возив у машині
— Той автомат цілий тиждень возив у машині. У салоні лежали ще бейсбольна біта і пістолет, що стріляє гумовими кулями. Підозрюваний пояснив, що сподівався вполювати на дорозі зайця чи косулю, — кажуть міліціонери.
Після стрілянини майор помчав на заставу чистити зброю — хотів забезпечити алібі. Міліція зупинила джип за 50 км від заправки. Де співучасник і хто він, невідомо. За однією версією, його затримали з Лисюком. За іншою — утік до Білорусі.
— Щодо підозрюваного порушили карну справу. Йому загрожує довічне ув"язнення, — каже Василь Розман із військової прокуратури Західного регіону.
— Трагедія сталася в позаробочий час через особисту недисциплінованість офіцера і внаслідок порушення правил зберігання та застосування особистої зброї, — виправдовують колегу в Держприкордонній службі.
У загиблого Петра залишилися троє доньок — Ольга, Олена та Оксана, двоє внуків.
2 
1
Коментарі
10