"Вони вбивають Київ", "На столицю насувається пошесть", "Ні — забудові на вулиці Шовковичній" — із такими написами працівники столичного Інституту фізіології ім. Богомольця перекрили в"їзд до парку навколо закладу. 20 грудня торік на ділянку по вул. Шовковичній, 39/1 уривалися будівельники "ЖитлоБуду".

Із 1756 року на цій території стоїть Кловський палац. За час його існування тут працювали друкарня Києво-Печерської лаври, Перша чоловіча гімназія, жіноче духовне училище, військовий шпиталь тощо.

1770-го до України з Туреччини потрапив вірус сибірської виразки. Кияни вмирали, місто безлюдніло, хворих ніде було лікувати. Лікарі Інституту фізіології ім. Богомольця кажуть, що загиблих від епідемії ховали у парку на їхній території.

— Інститутська територія огороджена парканом із металевої сітки, — розповідає професор, завідувач відділу Інституту фізіології Вадим Березовський, 75 років. — Однак у грудні будівельники зламали огорожу, загнали екскаватор, вирізали дерева. Обгородилися дерев"яними щитами й почали рити котлован. Але ж це справжній злочин — рити колишнє кладовище. Тут ховали померлих від чуми, сибірської виразки, тифу, туберкульозу.

Із Вадимом Березовським зустрічаємося в лікарні. Його побили 20 грудня, коли заважав будівельникам.

— Ми встановили пікети. На мене наскочили увечері, коли я чергував біля них, — згадує професор. — Один із розмаху стусонув у груди. Я впав і вдарився головою об камінь. До лікарні забрали зі струсом мозку.

На вимогу науковців будівництво зупинили. Нині працівники інституту вимагають провести детальну геодезичну розвідку території.

Отримали підписи 249 чиновників із 40 організацій

— Історичних документів про точне розміщення поховань немає, — говорить Вадим Якимович. — Однак геодезична зйомка може визначити, де могильник. У місцях поховань щільність ґрунту завжди нижча.

Лікарі міської санітарно-епідеміологічної станції взяли проби ґрунту. Спор сибірської виразки не виявили.

— Зрозуміло, чого вони нічого не знайшли, — пояснює професор Березовський. — Проби брали на глибині метр-півтора. А загиблих від виразки тварин закопували щонайменше на чотириметрову глибину. Очевидно, так само ховали й людей.

Професор каже, що бактерії сибірської виразки живуть довго. При розкладанні тіла хворого вони переходять до клітин ґрунтових мікроорганізмів. Ті, розмножуючись, передають бактерії нащадкам. Розірвати цикл може лише висихання ґрунту. Однак сподіватися на це не варто, бо Кловський пагорб зрошують дощі.

Забудовники обурюються, що роботи призупинили.

— Цю ділянку ми отримали за рішенням Київради ще 2003 року, — пояснює "ГПУ" народний депутат Іван Куровський, 57 років. До обрання він був генеральним директором "ЖитлоБуду". — Після того ще чотири роки оформляли потрібні дозволи, у 40 організаціях отримали підписи 249 чиновників. Свого часу погодили будівництво і з керівництвом Інституту. Маємо дозвіл від головного санітарного лікаря Києва. За висновком Інституту археології, тут немає могильника. Та хіба б ми будували на кладовищі квартири? Хто б їх купив? Бучу з епідемією затіяли ті, хто хоче відібрати землю.

Науковці заспокоюють: боятися епідемії не варто.

— Сибірська виразка лише спорами передається, від людини — ні, — пояснює завідувачка кафедри епідеміології Національного медичного університету ім. Богомольця Ірина Колесникова. — В Україні багато могильників, де поховані тварини і люди, які загинули від мору. Однак точні місцезнаходження їх невідомі.

Днями керівництво "ЖитлоБуду" отримало постанову головного державного санітарного лікаря Києва Ірини Козлової про те, що на вулиці Шовковичній будівництво може бути продовжене.

×