Уранці 1 вересня школярі Волочиської середньої школи №1, що на Хмельниччині, знайшли повішеним дев'ятикласника 15-річного Валентина Климчука. Він висів на липі біля шкільного спортивного майданчика. Навчався у школі №5.
— Була десь дев'ята ранку, — згадує заступник директора школи №1 Олександр Капелюшок, 42 роки. — Під тілом пройшли музиканти, і не бачили. Ноги висіли метрах у 3 від землі. А побачили його учні, які бігали перед лінійкою. На носі в хлопця були очки, акуратно вдягнутий.
Валентина виховували батько і бабуся. Його матір 2006 року позбавили батьківських прав.
— Валік був чемний і розумний, — каже його класний керівник Алла Видлацька, 48 років. Вона викладає математику. — Я коли їх у п'ятому класі взяла, Валік щодня приносив книжечку, яку прочитав. Він був найсильнішим у класі по математиці. До нього часто зверталися однокласники. Завжди допитливий. Коли їздили на екскурсію, найбільше питань екскурсоводу ставив.
Учителька каже, школяр ніколи не пропускав уроків. Мав високі бали. Навіть хворим відвідував контрольні.
— Може, йому материнської любові не вистачало, — знизує плечима директор школи №5 Віктор Лінник, 49 років. — Бо ж батько його виховував. Але він на батьківські збори завжди ходив.
Уранці 31 серпня Валентин полаявся з батьком.
— Я рано просипаюся, а у Валіка на моніторі стоїть пауза на ігрушці, — розповідає 39-річний Володимир Климчук, батько загиблого. — Я насварив, щоб менше в ті ігри грав. І раньше так казав. Навіть не знаю, чого так зробив.
Останнім бачив живого Валентина 16-річний Антон Басистюк.
— Того вечора з хлопцями сиділи на лавочці, — каже Антон. — Пограли у футбол. Валік нормальний був, незагружений. Увечері мама сказала мені купити води і хліба. Я пішов у магазін, а Валік — додому. Ніякої мотузки в нього не було.
— Ми з Валіком зустрічалися близько 12.00, — долучається до розмови Ростислав Басистюк, 15 років. — Він ще хвалився, що купив такі ж спортивні штани, як у мене, тільки із зеленими полосками. І на 300 гривень тетрадок. Біля 18.00 ми з Валіком у його телефоні полазили по сайті "В контакте". У футбол пограли. Із дєвками поганяли.
Близько 17.00 школяр повечеряв із бабою і вийшов на вулицю.
— Мама казала, що він поїв, поміряв костюм, в якому мав іти в школу. Узяв мотузка і пішов. Я працюю на агрофірмі. Позвонив йому десь о сьомій вечора. Нагадав, щоб купив до школи цвіти. Потом дзвонив о 21.00. Связі вже не було. Удома Валік не ночував. Коли я приїхав додому, тут уже було повно міліції, — каже Володимир Климчук.
— За висновками судово-медичної експертизи, смерть настала від асфіксії, — каже 34-річний Олександр Гашинський із райвідділу міліції. — Інших пошкоджень не виявили, тому в порушені кримінальної справи відмовили.
Шкільні психологи і вчителі не вірять, що Валентин повісився сам.
— Валік не був у групі схильних до правопорушень чи суїциду, — каже шкільний психолог Алла Федчишина, 39 років. — Я його 31 серпня бачила по обіді. Він сидів на лавочці.
— Був розумний і начитаний хлопчик, — долучається вчителька світової літератури Валентина Брень. — У мене в конкурсах постійно брав участь. І батько для нього все робив, на агрофірмі сутками працював, щоб Валіку комп'ютер купити, одягнути. Думаю, він зв'язався не з тою компанією.
1 
1
Коментарі
3