— В началі дев'ятої ранку вийшов у двір і почув постріли. За ними — крик. Вибіг на вулицю, а там чотири сусідські хати димлять. Сашко Мамедов мене побачив і кричить: визивай поліцію, бо він зараз усіх повбиває. Про що мова — допитатися не міг. Тоді до мене почали збігатися сусіди. Ховалися хто де, — згадує 32-річний Олександр Стрижак із села Лантратівка Троїцького району на Луганщині.
Уранці 5 травня його сусід 61-річний Микола Величко підпалив хати трьом сусідам — братам Мамедовим та їхнім батькам. Потім спалив власний будинок, гараж з автомобілем "Славута" і застрелився. У селі кажуть, сусіди ворогували більше 20 років через межу.
32-річний Володимир Мамедов із дружиною Валентиною та сином Олексієм, 2,5 року, мешкає з одного боку від Величка. З другого — його брат 29-річний Олександр із дружиною Лізою та дітьми — 7-річним Михайлом і Софією, 4 роки. Будинок їхніх батьків 59-річних Ольги та Валерія Мамедових стоїть далі по вулиці. Його Величко запалив останнім.
— Того ранку Сашко із батьком заколов порося в себе в дворі. Збирались розробляти. Раптом відкривається хвіртка. Заходить Величко з ружжом і каністрою. Сходу почав шмалять по дядьку Валєрі. Той весь у крові впав у траву. Найбільше текло з правої руки. Також була рана між ребрами, спереді у животі та одній долоні. Потім Величко підпалив Сашкову хату й пішов до його брата Володі. Там ще всі спали. Микола Сергійович вибив вікно, полив горючим і кинув сірники. Володя вискочив, хотів сваритися. Коли побачив ружжо, зрозумів, що треба тікати, — розповідає Стрижак.
Олександр Стрижак пустив Мамедових до своєї хати. Пораненого заховав у сараї, викликав поліцію, "швидку", пожежників.
— Хату Мамедових-старших Величко підпалив останньою. Більше його ніхто не бачив. Знайшли метрів за 100 в лісополосі. Лежав із простреленою головою, — каже Олександр Стрижак.
Микола Величко шість років тому вийшов на пенсію. До того працював вчителем праці у школі, інструктором із водіння. Тричі був одружений. Має двох синів і доньку. З ними не спілкувався. У грудні торік поховав матір. Із тих пір став замкнутий. Брати Мамедови займаються домашнім господарством.
— Поки мама Величка була жива — він частіше виходив на вулицю, постійно кудись їздив на велосипеді. Як її не стало — замкнувся. На вулиці його рідко бачили. Влітку на город виходив вдосвіта на 3–4 години. Як помічав людей, ховався до хати. Загалом — нормальний чоловік. Був безконфліктний, спокійний. Із сусідами скандалив за межу й курей, що пасуться на його городі, — говорить Стрижак.
— У дворі, де Володя Мамедов живе, раніше мешкала його мама з бабою. То вже тоді сварилися з матір'ю Величка за межу. Кляли одна одну. Як бабів не стало, думали, помиряться. Та де там. Хлопці Мамедови дуже задеркуваті й конфліктні. Особливо молодший, — розповідає місцева мешканка, не називається. — Кажуть, що й руку на Величка піднімали. Думаю, напередодні добре насолили Миколі, що пішов їх убивати й палити.
Будинок Олександра Мамедова вигорів повністю, у старшого брата та його батьків — по одній кімнаті. Зараз усі три родини мешкають у літній кухні Мамедових-старших.
Валерія Мамедова прооперували. Його стан тяжкий, ушкоджені внутрішні органи. Найбільше постраждала рука. Лікарі намагаються її врятувати, аби уникнути ампутації.
Миколу Величка поховали 6 травня за рахунок сільської ради й колгоспу. Ніхто з його дітей на похорон не приїхав.
3 
1
Коментарі
1