— Батьки на море поїхали, — запевняв сусідів 18-річний Микола Мартиненко із села Диліївка Костянтинівського району Донеччини. Фермери Тетяна і Костянтин Мартиненки зникли 13 серпня.
— Колі ніхто не вірив, — каже 28-річний Павло Дяченко з райвідділу міліції. — Фермери ніколи не відпочивали, жили скромно, тяжко працювали. А тут у гарячу пору поїхали на море? Люди розказали нам. Ми запросили Колю, і він одразу зізнався. Розказав, як виключив світло, взяв сокиру. Спочатку вдарив обухом маму, потім — батька. Обох додушив тросом. Тіла вивіз батьковою машиною у посадку і закопав. Його замучили батькові повчання. Останньою краплею був конфлікт за пачку цигарок, яку батько знайшов у його кишені.
Село Диліївка — за півгодини їзди від райцентру. Двоповерховий цегляний будинок Мартиненків найбагатший на вулиці. Двір оточений 2-метровим парканом. Усередині стоїть техніка, біля воріт — вантажівка з сіном.
— Наші діти дружили, але Мартиненки навіть у двір їх не пускали, — говорить сусідка 45-річна Ольга. — Друзів у селі вони не мали, рідні теж.
Мартиненки переїхали до Диліївки 15 років тому. 59-річний Костянтин Миколайович обробляв 50 га землі, мав комбайн, вантажівку, трактор, наймав робітників. Дружина Тетяна була молодша на 17 років. Для чоловіка то був другий шлюб, для жінки — перший.
— Миколайович настоящий хазяїн, — продовжує сусідка. — Багато робив, не пив, не курив, був вегетаріанець. І того ж вимагав від других. Таня його слухалась, а Коля викидав фокуси. У Миколайовича старший син загинув у 22 роки, він не хотів утратити Колю.
Додає, що слово батька для всіх у родині було законом.
— Хоч тираном Миколайович не був. Усе копив для Колі. Якщо кросовки — то з натуральної кожі, якщо шмотки — то найкращі. Хотів його в медичний університет улаштувати. Коля в училищі вчився Костянтинівці.
Ольга перша запідозрила недобре.
— Побачила Колю на "газелі", їздив зерно продавав. Батько ніколи йому руля не доручав і всі грошові діла вів сам. А коли Коля сказав про море — все поняла. Мартиненки в жизні не були на морі.
Селяни обговорюють убивство.
— Привозили Колю на слідчий експеримент, — згадує 65-річний Анатолій. Стоїть біля сільмагу. — Він казав: "Я би погуляв трохи, а потім застрелився". На похороні була перша жінка Миколайовича з дочкою. Вона мені лічно казала: "Як розвелась — як на світ народилася". Він же їй і труси не давав викинути, доки сам не перевірить, шо там одна резинка осталася. До дрантя доношувала. А наша Таня, бува, купить у магазині цукерок і їсть їх біля прилавка, щоби вдома не було скандалу.
— Вона десять год в одній куртці виходила, — долучається до розмови 60-річна Валентина. — Костя скупився для неї. Хоч сам мав дітей від першого шлюбу, а в неї нікого, крім нього, не було.
До магазину велосипедом під'їжджає 17-річний Віктор Будєнков, друг Миколи Мартиненка.
— Колька обіжався на батька, — говорить. — Навіть не за то, що не давав грошей. Хлопець усе літо на полі вкалував, а його навіть увечері на вулицю не пускали. Раз Коля запізнився, то батько сокирою порубав йому велосипеда.
У школі Микола вчився краще за середній рівень.
— Завжди був ведучим на всіх заходах, із дівчатами дружив, — розповідає подруга Олена. — Веселий такий. А ті три дні, як батьків завалив, був нікакой.
Хлопець мав сторінку у соціальній мережі "ВКонтакте". Незадовго до вбивства написав на ній: "Сдохнуть бы и не чувствовать". А перед тим там стояв напис: "Лучшее средство от больной головы — топор".
3 
1
Коментарі
1