10-річний Микола Баб"юк із села Лемешівка Калинівського району Вінниччини відмовився жити з матір"ю. Відповідну заяву написав у присутності шкільного психолога. Хоче переїхати до школи-інтернату в райцентр Козятин і бачитися тільки з батьком Андрієм, 40 років.
— Не хочу жити з мамою, — каже школяр. — Б"є мене, мало почки не відбила. А то якось відшмагала шнурком від чайника. Толку з неї мало.
Матір Миколи — Тетяна Баб"юк. Раніше жила в Росії, на Донбасі. 10 років тому з сином переїхала до Лемешівки. Українське громадянство не оформила. Говорить, що дешевше продовжувати візу. Робити це поїхала до РФ у листопаді. За дітьми дивився батько.
Тетяна Баб"юк живе у цивільному шлюбі з іншим чоловіком, який має двох дорослих дітей від першої дружини. Миколу та його 9-річного брата Андрія виховує батько. Дирекція школи хоче влаштувати хлопчиків у інтернат.
— Чотири дні матір визивали, не приходе, — говорить директор школи Раїса Смачило, 55 років. — Жінка зовсім не займається вихованням дітей. Погрожували їй депортацією. Ніякої реакції. Тільки самогубством лякає: вєни хоче різати, вішатися. Колю посилає за горілкою, залила його щоденник спиртовою наливкою.
— Мене на день народження заставляла її пити, — перебиває Микола. — Я не хтів. Потім ще якось заставляла пити, то я за спину виливав.
Нещодавно Микола вкрав 140 грн у 62-річної бабусі Катерини. Через це сховався на горищі. Хлопчика протягом доби шукали міліціонери й односельці.
Раїса Смачило вважає, що малий потрапить до в"язниці, якщо його не перевести в інтернат. Хлопчик, мовляв, уже краде. Уперше поцупив гроші в учительки.
— Він не тупенький, а хитренький. Бреше на кожному кроці, — продовжує Смачило. — Хоча не жадний. Біжить якось по коридору, вчительці каже: "Вафлі будете?" Всім роздає.
— Мрію про нормальних батьків, — Микола дивиться у вікно. — Щоб не пили, не сварилися, не билися.
3 
1
Коментарі