— Хочу, щоб мене кудись забрали. Спокойно б старость дожити. Але серце не витримує. Не знаю, що з правнуком без мене буде, — розповідає киянка 77-річна Надія Косинська. Має двокімнатну квартиру на вул. Ентузіастів, 5. Три місяці жила на вулиці, бо донька 57-річна Світлана з правнуком 17-річним Дмитром п'ють і знущаються з неї.

Побачили Надію Василівну у дворі на лавці жителі сусіднього будинку. Кажуть, правоохоронці та "швидка" забирати її відмовилися, на повідомлення не реагували.

— Мама моя побачила, що жінка нікуди не йде. Стали підгодовувати її, розпитувати, — каже киянка Марина Литвинова, 31 рік. — Від постійного сидіння їй ноги відняло. Ходити зовсім перестала. Якось принесла їй борщу, а вона від голоду зомліла. Піднімаю на лавку, вона впала звідти тричі. Ми подзвонили в поліцію, аби таки відправили її додому. Ті опівночі розбудили п'яну Свєтку. Вона навіть не розуміла, хто і чого прийшов.

Надія Василівна працювала на радіозаводі. Пізніше — представником виконкому у водоканалі. Самотужки виховувала двох доньок — чоловік помер у 36 років. Для обох вибила квартири.

Cтарша донька з мамою не спілкується.

— Маю дві дочки і дві внучки. І ось так на старості. У старшої зі здоров'ям слабо. А Світлана, що коло в мене живе, напивається і устраює кардібалєти вночі, — розповідає Надія Василівна. — А Дімка — золотий пацан. Просто мужик йому треба, щоб виховав, підказав шлях у житті. Мати його окремо живе, тоже ніде не працює. І тут така обстановка.

Каже, що Світлана відбирає в неї пенсію.

— За комуналку три місяці неплочено. Сусіди взялися нам помагать. Найшли реабілітаційний центр. Там Свєтку з Дімкою можуть безплатно вилічить, — продовжує Надія Василівна. — Так вона вперлася — не поїду, бо немає залежності. Я більше тут не витримую. Але і хлопця страшно лишить. Що з ним буде, за що житиме, як моєї пенсії не буде? Він такий, що ніде сам не зможе. Відвезли його від служби у справах неповнолітніх до Черкас. А на другий день він уже був удома. 200 кілометрів пройшов.

Сусіди скаржаться на постійні гулянки та п'яні крики з помешкання Косинської.

— Прибігала Надія до мене вночі. Уся труситься, плаче. Просила викликати поліцію, щоб утихомирили Дімку. Боялася у квартиру вертатися, бо може він там уже прирізав Свєтку, — розповідає сусідка Тетяна Бондар, 32 роки. — У нас часто ліфт у будинку не працює. То коли не спускаєшся — з їхньої квартири крик стоїть такий, наче там ріжуть кого.

Як Дімка молодший був, — не раз вони з бабою сиділи на вулиці до ночі, доки Свєтка втихомириться і ляже спати. Мороз, сніг — а вони під під'їздом. Вона його кругом за собою водила. Тепер от сама три місяці жила на вулиці. Я спочатку не розуміла. Бачу — цілими днями ходить. Тоді поверталася вночі з роботи, а вона спить на лавці. Це ж страх — таке на старості переживати. А як ударять морози, ще замерзне. Побита вся, бо падала з лавки. Ноги гниють, бо попекла чимось. Їй догляд потрібен.

Сусіди знайшли приватний будинок для старих, куди можна відправити Надію Косинську. Для цього потрібно підписати договір на шість чи вісім місяців. Там жінку готові лікувати й обходити, а вона за це віддаватиме пенсію.

×