13 липня зранку на клумбі біля входу столичного Інституту фізики мовчки сидять юнак і дівчина. Біля них — оберемок гвоздик, байкерський шолом та обгорілий мотоциклетний номер. В інституті — траурний портрет 52-річного Василя Переймибіди. Він працював провідним інженером-конструктором у товаристві "Студент". Підприємство орендує приміщення там.
11 липня Василь Переймибіда виїжджав з інститутського двору на просп. Науки. Керував зеленою "Деу Нексія". У той час проспектом на великій швидкості їхав спортивний мотоцикл "Кавасакі Z750". Мотоцикл, не гальмуючи, в'їхав у двері водія, влетів у салон автівки. За секунду в нього спалахнув бензобак. Мотоцикл узяв покататися 15-річний киянин Олег. Водії згоріли до прибуття рятувальників.
— Голова у Василя Петровича була від Бога, — каже про загиблого 41-річний Олег Жирнов, директор "Студента". — Керував відділом дзеркал, був генератором конструкторських ідей. Відділ навіть у кризу завжди був у плюсі.
Василь Переймибіда був одружений, мав сина-студента. Працював на фірмі 7 років. "Студент" виробляє ексклюзивні меблі, багети і предмети інтер'єру із дзеркал і художнього скла. У залі стоять кілька розробок інженера — механізми для поворотних дзеркал, скляні художні панелі для шаф-купе, годинники. Виготовлені за ескізами Василя Переймибіди дзеркала — з підсвіткою та підігрівом.
— Видимість на місці аварії в обидва боки — майже сто метрів. Але дорога крута. Помітити мотоцикл вчасно неможливо, якщо він летить з-під гори на швидкості понад 100 кілометрів на годину, — говорить свідок 34-річний Михайло Фур'єр, науковий співробітник.
— Є люди, які чогось досягають і зупиняються. А є такі, як Василь Петрович. Він увесь час вдосконалювався, — каже про покійного колега Євген Ковальов. — Учив англійську. Хотів сто років прожити. На день народження ніякої ковбаси, сиру і випивки. Тільки черешні й полуниця.
Про відпустку говорив із ним вранці. Я возив родину на відпочинок, усі похворіли. Василь порадив препарат для відновлення імунної системи, дав почитати книжку про нього. Казав, годує ним сина і той не хворіє.
— Дуже був ерудований. Захоплювався чимось та всіх зацікавлював. Від Шопенгауера до органічних продуктів. Один з усіх говорив лише українською. Вся політінформація — завжди в нього, — розповідає 39-річна Вікторія, секретар. — Василь Петрович дуже не любив затори. Затримувався на роботі, щоб оминути їх. У понеділок спеціально був до 19.00, аби доїхати без пробок.
Інженера поховали у райцентрі Іванків під Києвом.
1 
1
Коментарі
2