2 березня під школою №44 у місті Макіївка Донецької області збираються майже 400 місцевих. Обговорюють рішення чиновників про закриття цієї та ще сімох шкіл. 39-річна Наталія Петрова розмахує газетою "Вечірня Макіївка" із заміткою "Лучше меньше, да лучше".
— Нас просто убивают, — каже 27-річна Катерина Горбунова. Вона виховує двох синів. — Нет будущего у детей — нет будущего у поселка.
Школа №44 — у Червоногвардійському районі Макіївки, у мікрорайоні "Чапаевские планы". Вона — українська. Перед входом висить напис "О школо рiдна! Ти — свiтло в небi! У тьмi прозрiнь i мороцi дорiг, ми все життя вертатимем до тебе, переступаючи iз трепетом порiг". У закладі навчаються 404 учні з чотирьох селищ. Згідно з планами чиновників вони перейдуть у Макіївський учбово-реабілітаційний центр "Веселка". У цьому закладі живуть та вчаться колишні безпритульні.
— До этого интерната нашим детям 3 километра топать, — продовжує Наталія Петрова. — А в нашем поселке ни тротуаров, ни светофоров.
— Наша школа одна из лучших. Единственная проблема — с теплом. Мэр перед выборами обещал сделать новую котельную. И снова нас "сделал". Говорят о каких-то миллионах, а надо немного. Мы обратились в одну фирму, нам предложили котлы. Мы готовы скинуться сами, — каже Микола Мошнiн, 40 рокiв. Показує калькуляцію: від 25 до 205 тис. грн.
— Мы и так всегда сами ремонтировали школу, — перебиває його Алла Тихончук, 38 рокiв. — Только в этом году сдали по 450 гривен.
— Тот интернат стоит за железнодорожным переездом и несколькими сложными развязками, — пояснює Василь Волоконський, 62 роки. — Я — старый дед и то боюсь в сумерках туда ходить. А они хотят, чтобы дети ходили.
До протестувальників "волгою" приїздить начальник Макіївського міськвідділу освіти Ірина Лях, 44 роки. З нею — депутат міськради Едуард Вальтер, засновник майонезного підприємства "Мак-Май", що поряд зi школою. Городяни кажуть, заклад закривають, щоб віддати приміщення під склад "Мак-Маю". Разом із протестувальниками проходять до актової зали.
— В "Веселці" условия лучше и оттуда до вашей школы 1400 метров, мы по спидометру засекали, — говорить Ірина Лях.
— Ложь! — кричить натовп.
— Давайте не устраивать здесь политическое шоу, — каже та. — Ваша школа не изменит статус, вы просто перейдете со своей вывеской. А дети с центра вольются у ваши классы.
— Не вольются! — кричить зал.
— Не нужно думать, куда выбросить детей. Лучше подумайте, как сделать котел. Поступите ж по-людски, — жестикулює Іван Приходько, 79 рокiв.
— Люди! — кричить чоловік із заднього ряду. — Давайте скажем этой женщине, что не отдадим школу.
Зал вибухає: "Не отдадим! Нет! Ганьба!"
— Я пришла сюда после МУРЦа, там состояние гораздо хуже нашего, — каже Людмила Чурилова, 60 рокiв. — В интернате трубы через метр в хомутах, вместо радиаторов регистры, канализация аварийная.
— Дело даже не в этом! — перебиває її Олеся Карашевич, 29 рокiв. — Зачем вы унижаете наших детей. Мой сын — отличник, спортсмен, английским занимается. Я не хочу, чтобы он учился с интернатовскими, которые пьют, клей нюхают, попрошайничают.
— Скажите чесно, а ваши дети где учатся?! — звертається до чиновниці Ірина Iвонiна, 26 рокiв.
Ірина Лях мовчить. Збирається виходити. Її оточує група жінок. Інші зупиняють Едуарда Вальтера, наростає шум.
— С детсада "Орленок" ночной клуб сделали, а со школы майонезный офис делают", — перемовляються.
— Видите, к нам пришел сам хозяин "Мак-Мая"! Он же за нашу школу аванс мэру дал, а тут такая неприятность.
— Да, я учредитель "Мак-Мая", — відказує Едуард Вальтер. — Но помещение школы мне не надо.
Чиновники покидають школу. Городяни залишаються. Радяться, як діяти далі.
3 
1
Коментарі
6