Третій рік у церкві святих Петра і Павла у райцентрі Жашків Черкаської області попри заборону править настоятель 63-річний Стефан Домашовець. Його звинувачують у порушенні церковних канонів, однак яких саме — церковні судді пояснити не можуть.
Храм святих Петра і Павла належить Українській православній церкві Московського патріархату. Освячений 2000 року, стоїть у центрі біля ринку. Сіра будівля із зеленими банями має 375 "квадратів", двір займає 1,5 га. Стефан Домашовець звів церкву на місці старого кладовища, неподалік іще є старі хрести. До дверей церкви веде березова алея, поряд висаджений молодий сад. Коло храму стоїть порожня металева будка з написом "Церковна лавка".
— Ми продаємо тут тільки на Великдень, а так вона пуста, — зустрічає матушка 53-річна Анна Домашовець. На подвір'ї купи цегли, каміння. — Це на дзвіницю. Батюшка хоче побудувати, є люди, які готові профінансувати. Але чекають, доки все втихне.
У храмі, крім ікон, на стінах висять фотографії патріарха Кирила, митрополита Володимира та отця Стефана. З нових пластикових вікон не зняли захисну плівку.
— Їх недавно поставили, — пояснює парафіянка Ольга Федик. — Приїжджав губернатор дав 85 тисяч. А благочинний Пантелеймон сказав повернути йому 10 відсотків. А як, коли наш батюшка все віддав фірмі по виготовленню вікон? Кажуть, батюшка нас обдирає. Чим? Він же не Пантелеймон, що розами обшитий, має золоті часи і палицю. Це ж тисячі стоїть. Та хай вже одівається, як хоче, тільки б нас не чіпав.
— Цей Пантелеймон виганяє нашого батюшку, бо вже взяв гроші з тих, кого хоче сюди посадити. Ми думаємо, що на нашу церкву накинув оком бузівський священик, — приєднується до розмови паламар Володимир Дурас, 72 роки. — Тут районний центр, є конезавод, спортивна школа, музична, а йому шістьох дітей треба ростити.
Із 63-річним Стефаном Домашовцем зустрічаємось об 11.00 у неділю. Він щойно відправив службу. У приміщенні прохолодно, його обігріває пічка-"буржуйка".
— Я просився, щоб перевели, а нас заганяють у клітку, — розповідає. — Владика Пантелеймон заборонив служити. Якби сказав по-людськи: "Стефан, ти вже старий, щоб мені данину вишибати, іди вже". Я подякував би й пішов. Але він почав гадості робити, змусив священиків району підписатися проти мене.
— Ми готові платити йому мзду, але не так нагло, хай не підвищує щомісяця ціни, — долучається до розмови Анна Домашовець.
— У Пантелеймона є обов'язкові платежі, — каже священик, який теж підпорядковується Пантелеймону. Свого імені просить не називати. — Приїзд владики — 5 тисяч гривень, свічки — на 5 тисяч щомісяця, література — на тисячу щомісяця, грам миру — сотня, будь-яка довідка — від 20 гривень. А є додаткові, за бажанням. Митра — 1000 доларів, хрест із прикрасами — 500, наперсний хрест 200-300 доларів, звання протоієрея стільки ж, зміна приходу — від 2 тисяч доларів.
Домашовці говорять, неприязнь із Пантелеймоном триває четвертий рік.
— Перший раз він приїхав до нас 2009-го, — згадує матушка Анна. — Ми його прийняли, зробили обід у ресторані. Опісля дівчата дають йому корзину. Там лежало вино, консерви, 1500 гривень. Він перерахував: "Це мені мало, треба 5 тисяч". Після того отця Стефанія зняли з посади благочинного району.
Керівник Стефана Домашовця — владика Пантелеймон з єпархії міста Умань. Вимагає, аби підлеглий приїхав і покаявся. Той відмовляється.
— Ми свого батюшку й не пустимо, — запевняє вірянка 75-річна Ганна Безрукова. — Він же з нуля побудував цю церкву, купола сини підбивали, бо ніхто не ризикував лізти. З нього тепер роблять хапугу. Брехня. Якщо бідна сім'я, то він нізащо грошей не візьме — ні за похорон, ні за вінчання. Лічно мені скільки помагав. Я безконечно в лікарнях, то не було такого, щоб не дав грошей.
— Наш батюшка благородний. До нього ходили мої батьки, я ходжу. Він урятував мою внучку. Її при родах придушили, але він вимолив її у смерті, вже 12 років ходить, — розповідає інша парафіянка Тетяна Гоменюк, 55 років.
Отець Стефан родом із Львівщини. Сан отримав 1977 року в Одеській духовній семінарії. 21 рік править у церкві святих Петра і Павла у Жашкові. Протягом 17 років був благочинним району — керівником кількох приходів. За цей час у селах відкрили 12 храмів. З дружиною Анною виховав трьох синів. 33-річний Павло зараз працює будівельником у Києві, 32-річний Петро тимчасово безробітній, 24-річний Степан — міліціонер.
Колеги не вітаються з отцем Стефаном.
В Уманській єпархії відмовилися коментувати конфлікт. Мовляв, Пантелеймон перебуває на лікарняному. Не схотів говорити і черкаський владика Сафроній.
— У мене й так 500 приходів, — каже. — Зараз по всій країні так ділять храми.
— Я не хочу в ту церкву, — додає отець Василій із села Бузівка. — У мене гарний прихід, з інших сіл приїжджають. Стефан уникає спілкування. Ми приїжджали до нього, так він у храм не пустив. Коли він був благочинним району, я підчинявся, але стосунки були прохолодні. Він не поважав нікого, крім себе, міг принизити при людях.
Після конфлікту 30 парафіян церкви святих Петра і Павла перейшли до інших храмів. У Жашкові їх вісім.
400 гривень щомісяця кидають у скриньку пожертв храму святих Петра і Павла у місті Жашків на Черкащині
3 
1
Коментарі
2