Мати Оксани Макар у новій квартирі робить ремонт

По обіді 27 листопада Центральний райсуд Миколаєва оголосив вирок убивцям 18-річної Оксани Макар. 23-річний Євген Краснощок отримав довічне ув'язнення, 24-річний Максим Присяжнюк — 15 років, 22-річний Артем Погосян — 14 років.

Адвокат Тетяни Суровицької, матері Оксани, називає вирок м'яким. Мовляв, суд зважав на плітки про те, що Суровицька купила в Миколаєві дві квартири й нещодавно влаштувала п'яний дебош у барі "Фенікс".

— У Миколаївському Бюро технічної інвентаризації я бачила документи на квартиру Тетяни Суровицької. Вона оформлена як подарунок, — каже правозахисник Олена Кабашна з Української Гельсінської групи. — Іноді так роблять, щоб не сплачувати податків. Тетяна купила її нещодавно, вже зробила шикарний ремонт. Усе за ті гроші, що люди на лікування Оксани збирали. Миколаївські лікарі витратили 27 тисяч гривень, а Тетяна повернула їм 2 тисячі. Все лікування в Донецькому опіковому центрі спонсорував фонд Ріната Ахметова.

Кабашна проводить до 5-поверхівки на вул. Миколаївська, 5, у першому під'їзді якої нібито Суровицька купила "трикімнатку". Таке помешкання коштує до $35 тис. Біля дверей стоїть світло-зелений "Деу Ланос". Близько 13.00 у вівторок із дому виходить людина в чорній куртці, сідає в машину та їде.

— А чого ж ви не зловили її? — каже пенсіонерка, яка товче горіхи на лавці біля під'їзду. — То або вона, або її сожитєль поїхали. Я часто бачу тут цю машину. Діти казали, що там живе тьотя, яку в тєлєвізорі бачили. Не чула, щоб із нею хтось говорив. Квартиру ж недавно продали, не роззнакомилися ще.

Вікна у трикімнатній квартирі на першому поверсі замінені на пластикові, двері також нові, залиті будівельною піною. На дверях у під'їзд стоїть домофон.

— У тій квартирі бабушка жила, дружила з моєю мамою, — відчиняє двері під'їзду Ігор, що живе тут. — П'ять років тому бабця померла, а квартиру внучці лишила. Хороша жіночка була, з чоловіком жили. Востаннє її навесні бачив. Вона хотіла продати квартиру й переїхати до чоловіка. Все літо пусто було. У жовтні на вулиці вже був розгардіяш. Видно, що ремонт роблять. Поняв, що квартиру продали. Поки я тільки ремонтніків тут бачив. Сусідка казала, Суровицька зеленим "деу" приїжджала сюди з тим мужиком, що кругом із нею ходить.

Увечері в "трикімнатці" світяться вікна. Вони наглухо зашторені. Двері відчиняє клаповухий будівельник. Стіни в коридорі квартири ідеально вирівняні, усе біле, але шпалер ще нема.

— Я ничего не знаю, я здесь только работаю, — усміхається й поспіхом зачиняє двері. Із вікон квартири хтось довго виглядає на вулицю.

Увечері до будинку після роботи сходяться мешканці.

— Видели ее здесь, — говорить жінка з дитиною. — Она хорошо устроилась. И дочь не воспитывала, и деньги на ее лечение собрала, и живет теперь на них. Тут какие-то люди приходили, стучали в ее квартиру. Вышел ее сожитель и выгнал.

Тетяна Суровицька заперечує купівлю квартири.

— Это заявление о квартире кому-то выгодно, — каже вона після засідання суду 20 листопада. — Не знаю, кому. У меня есть квартира в городе Луч, там живет мама и брат.

×