52-річна Людмила Черненко з міста Маріуполь на Донеччині — інвалід першої групи із зору і слуху. Має право на безкоштовний проїзд у міському транспорті. 7 березня зайшла до маршрутки N150.
— Чоловік посадив мене на зупинці біля Центрального універмагу, — згадує Людмила Леонідівна. — Я намацала рукою сидіння, сіла. Тримаю перед собою посвідчення. А кондуктор вчепилася: "Дай подивлюся, чи є у тебе група". I тягне. Вiдiбрала. Я за її кофту вхопилася, щоб забрати посвідчення. У відповідь вона здерла з мене окуляри, вдарила кулаком по обличчю.
Пасажирка і кондуктор зчепилися битися.
— Тоді вона гукнула водія, — продовжує Черненко. — Удвох виштовхали мене з автобуса. Добре, що я хоч за поручень вчепилася, то не скалічилась. Їх було двоє, а я одна. Ніхто мене не захистив. Кричу: "Вiддайте сумку, окуляри!". Люди сказали, що кондуктор викинула окуляри на якійсь зупинці.
Після пригоди Людмила Леонідівна зняла побої. Запевняє, що мала синець на лобі, розбиту губу, подряпані брову і щоки. Досі болять спина, голова, підвищився тиск. Поскаржилася до міліції, хоче, щоб винних покарали. Запевняє, в автобусі були вільні місця.
— Незрячi мають право на безкоштовний проїзд навiть і з супроводжуючою особою, — каже Михайло Вайсбург, голова правління Маріупольської територіальної організації товариства сліпих. — Та автоперевізники не хочуть возити таких інвалідів. Водії бачать людину з тростиною і зупиняють автобус подалі вiд зупинки.
Власниця транспортного засобу погоджується купити Черненко нові окуляри. Водія та кондуктора звільнили.
3 
1
Коментарі
2