27 квітня 2012 року в Дніпропетровську пролунали чотири вибухи. Об 11.40 — на зупинці трамвая "Оперний театр" на просп. Карла Маркса, за 50 хв. — біля кінотеатру "Родина" на вул. Столярова, ще за 15 хв. — на вході до парку Глоби, о 13.00 — знову біля оперного театру на просп. Маркса. Вибухівка була закладена у сміттєві урни. Cкалічилися 27 людей і загинув 27-річний Юрій Гібріченко. Уламками бетонної урни йому відірвало голову.
Невідомі звернулися до Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ і президента. Вимагали $4,5 млн, інакше продовжать вибухи. 31 травня СБУ затримала підозрюваних Льва Просвірніна, Дмитра Реву, Віктора Сукачова і Віталія Федоряка. Їм загрожує довічне ув'язнення.
30 травня у дворі Індустріального райсуду Дніпропетровська збираються кілька десятків людей у футболках із написом "Свобода Реви — питання часу". Суд заслухає справу чотирьох місцевих чоловіків, яких звинувачують у організації вибухів 27 квітня торік.
На лаві підсудних мовчки сидять 36-річний Віталій Федоряк і 35-річні Віктор Сукачов, Лев Просвірнін та Дмитро Рева.
— Если говорят, что время лечит, то я вам, мальчики, скажу: нет, — у залі суду плаче потерпіла 55-річна Любов Каплій. — После теракта год прошел, а у меня до сих пор ноги каменные. И вы еще живы. Так не должно быть. Вы улыбаетесь, а мой муж за неделю поседел. Если решили взрывать, то почему не собрали возле тех урн своих родителей, жен, детей? Какая мать вас родила? Я хотела бы взглянуть ей в глаза.
— Я — мать, — на першій лаві червоніє Людмила Просвіріна, мати одного з підсудних.
Затримані підводяться.
— Я скажу лише одне: ці питання ви задаєте не тим людям, — каже Віктор Сукачов.
— Во время взрывов меня даже в Днепропетровске не было, — додає Лев Просвірнін. — Был в самолете Москва-Днепропетровск. До сих пор не понимаю, в чем меня обвиняют.
— Для всех в этом городе было бы лучше установить настоящих виновных, — каже Дмитро Рева. — За себя скажу, что я такой же горожанин, как и вы.
— Все с вами ясно, — махає рукою потерпіла. — Скажите адвокатам спасибо, что научили вас хорошо говорить.
— Мне очень жаль, что так вышло, — з місця встає Віталій Федоряк. Голову опускає. Говорить із паузами, затинається. — Действительно жаль. Простите меня...
— Если они виноваты, то они не должны жить, — каже Любов Каплій. — Взять и отрубить им руки, как тому потерпевшему.
"Мы против страны "украина" как она есть сейчас"
За день після вибуху в Дніпропетровську терористи залишили повідомлення на міському форумі в інтернеті:
"мы против тимошенко и януковича, против страны "украина" как она есть сейчас. эта страна забывает людей, защищавших ее. мы не хотим лишних жертв и поэтому не использовали поражающие элементы. это последний раз когда мы уменьшаем ущерб... наши требования в конверте в почтовом ящике возле почты вначале проспекта кирова. если правительство или олигарх-благотворитель их удовлетворит — акции прекратятся... если наши требования будут игнорировать будут нове взрывы. кроме того будут поджоги в транспорте. сами представьте что будет если 10 литров зажигательной смеси загоряться в 2 ночью в плацкартном вагоне. впереди майские праздники и лето — много людей с большими сумками. попробуйте найти нужную. устройств было 4. ничего мвд не обезвредило. все сработало точно вовремя. мы успели спокойно выехать не боясь никаких проверок".
Працівники Служби безпеки України знайшли конверт і встановили зв'язок із підозрюваними.
2 
1
Коментарі
3