Із травня 2009 року в Україні діє заборона на гральний бізнес. Однак у Львові працюють майже сто залів гральних автоматів. На багатьох — вивіски "Миттєві державні лотереї". І на тому, що стоїть навпроти обласної прокуратури на вул. Дудаєва, 1.
До залу "Лото рояль. Миттєві державні лотереї" на вул. Торговій, 15 заходжу о 18.20. На дверях висить графік роботи: цілодобово, перерва із 7.00 до 9.00. У темному залі накурено, на стіні біля бару — дошка з дозвільними документами, книга скарг без жодного запису.
По периметру залу — 15 нібито однакових гральних автоматів. Відрізняються ставками: по 20, 100 та 200 грн. Усередині понад десяток чоловіків 20-30 років. Грають четверо, решта спостерігає.
— Вмієте грати? — цікавиться адміністраторка у бордовій формі. Паспорта не перевіряє. Засовує пластикову картку до карткоприймача автомата. — Тепер засовуйте купюру, кладіть гроші. Якщо захочете зупинитися — виймайте картку й приносьте на бар.
Граю кілька хвилин.
— Ти шо, перший раз? — запитує з-за спини чоловік років 30 з кількаденною щетиною. Називається Грішою. — Давай-ка піднімемо тобі ставочку.
Він кілька разів натискає на кнопки. На екрані з'являються літери, жучки, книжечки. За 10 хв. виграю 100 грн.
— Будеш знімати? — запитує. — З тебе на сігарєти. І дівчатам на чай дай, таке правило.
Прошу сфотографуватися на пам'ять про перший виграш. Григорій погоджується. Охоронець спокійно спостерігає. Здаю у бар картку, забираю дві купюри по 50 грн, тисну руку новому знайомому.
— О-о-о! — звертає увагу на обручку. — Ти краще сюди не ходи, бо не вилізеш. Засмоктує, як болото. Я граю уже 12 років. Одного разу 112 тисяч виграв. Трохи скупився, але більшість просадив.
Поруч сидить чоловік у діловому костюмі й шкірянці. На його рахунку — 4,5 тис. грн. Після чергового натиску кнопки програє 90 грн, однак не зупиняється.
Виходжу із залу. За хвилину повертаюся.
— Знав, що вернешся. Всі, хто хоч трохи виграє, попадаються, — усміхається Григорій.
Вношу на баланс 100 грн і продовжую. За кілька хвилин виграю 288 грн. За 2 год. програю все. Вирішую переписати дані з дозвільних документів і перевірити законність роботи закладу. Біля інформаційної дошки дістаю фотоапарат. Працівниця залу намагається його вибити, підбігає охоронець, гравці виштовхують із приміщення.
Наступного дня готую запити до міської й обласної адміністрації, міліції, прокуратури, Служби безпеки, податкової адміністрації. Відповіді отримую за місяць. Замовником закладу гральних автоматів на вул. Торговій, 15 є столичне товариство "Патріот", підрядником — львівське товариство "Три леви". Власник має висновок експерта 2003 року про те, що апарати не заборонені. У документі написано, що пристрій лише видає лотерейні білети і не визначає виграш чи програш.
— Зайти у гральний бізнес у Львові зараз неможливо, — пояснює чоловік, пов'язаний з цією справою.
— У Львові існує домовленість, що кількість залів не збільшується. За документами всі заклади працюють легально. Власник оформляє патент на розважальний бізнес, типу каруселі в парку, і працює. Головне — вчасно платити данину. Міліція бере від 10 до 20 тисяч доларів у місяць, податківці та прокуратура — 1,5-3 тисячі. Найдешевші місцеві депутати — 150-300 доларів. Із цього живуть усі. Якщо іде перевірка, то власника попереджають. Самій перевірці він ставить могорич і отримує висновок, що немає ніякого грального бізнесу. Якщо якийсь міліціонер хоче викрити цю лавочку — отримає догану. Були випадки, що і серйозні начальники отримували на горіхи з Києва. Один зал заробляє "чорними" до 1 мільйона гривень на місяць. Якщо відняти витрати на оренду приміщення, хабарі, зарплати, то чистими получається десь 60 тисяч доларів. У столиці — більше. З одного залу в центрі тільки міліції дають до 1,5 мільйона гривень.
— Боротися треба не з окремо взятим автоматом, а з корумпованою системою, — каже нардеп Геннадій Москаль, генерал-лейтенант міліції. — Якщо начальник міліції вимагає у підлеглих щомісяця платити, а в районі працює тільки гральний зал, то що людям робити?
1 
1
Коментарі
18