У селищі Єрки Звенигородського району на Черкащині двоє поліцейських врятували 90-річну Розалію Селецьку. Жінка хотіла втопитися в місцевій річці Гнилий Тікич.
— Нас викликали люди, які відпочивали на березі, — розповідає капітан поліції Анатолій Лимаренко, 40 років. — Коли приїхали з напарником, побачили літню жінку біля води. Кричала, що їй набридло так жити. Переконали, аби не робила дурного. Відвезли додому. Ще там хвилин 40 говорили.
Розалія Селецька працювала на місцевій бійні. Зі старшою донькою живе на першому поверсі старої багатоквартирної двоповерхівки. Приїжджаємо до неї з поліцейськими. Ті захотіли провідати жінку і передати пакет продуктів. У дворі зустрічаю сусідку.
— Бачила Розу кілька хвилин тому, — говорить російською, називається Галиною. — Запитую, нащо таке вчудила? А вона почала скаржитися на доньок. Каже, не доглядають її. Одна з них зараз п'яна спить. Постійно тягне з неї гроші. Роза все одно її жаліє. Молодша Таня має проблеми з психікою. Живе з пенсії по інвалідності.
Поліцейські стукають у квартиру Селецької. Двері перекошені й давно не фарбовані. Жінка дозволяє зайти.
У ніс вдаряє сморід. У домі брудно. На підвіконні в коридорі лежить почата пачка дешевих цигарок — старшої доньки. В гостьовій кімнаті на столі стоїть брудна закопчена каструля. Поряд акуратно застелене ліжко, на якому спить кіт господині. Розалія Антонівна на милицях виходить із квартири і прямує до лавки у дворі. 10 м долає за понад 3 хв.
— Рідко виходжу на вулицю, — каже Розалія Селецька. — Другий рік, як на ноги важко ставати. Мене все допекло. В однієї доньки хвора голова, друга до алкоголю слаба. Перша вкрала в мене документи на квартиру, паспорт і пенсійну картку. Шукала гроші, але не змогла знайти. А я в цей час спала й не чула нічого. Це сталося за день до Великодня.
Через образу на доньок Селецька вирішила звести рахунки з життям. Від її будинку до водойми трохи більше кілометра. Йшла туди 2,5 год.
— Така обіда взяла, не можу передати, — плаче Розалія Антонівна. — Мені немає від кого помочі ждать. Не можу ні прибрати, ні їсти зварити, ні даже носки надіти. Сама на себе предоставлена. З послєдніх сил ішла до річки. Шукала місце, де глибше. Але мені помішали. Я й досі на них сердита. Ще 2 секунди — і я б вже не мучилася. Якби були ходячі ноги, то не мала б ні до кого претензій.
Мати хотіла привернути до себе увагу й не збиралася топитися, вважає донька Тетяна Шепель, 42 роки.
— Маю діагноз "депресія", — розповідає Тетяна. Підходить, коли мати скаржиться на неї поліцейським. Має свою квартиру в цьому ж будинку. — Тому мене не беруть нікуди на роботу. Просила допомоги в людей. Вчинок матері, я вважаю, є наіграним. Люди в мене запитували про це, та я нічого не знаю. Коли її привезли додому, я проходила тут. Сказали, що ніяких пояснень від мене не треба. То я й пішла помагати знакомим садити квіти.
Розалія Селецька має кількох онуків. Ті до неї не приїжджають. Що трапилося з її чоловіком, сусіди не знають. Після спроби самогубства Селецьку мають забрати до будинку для літніх людей. Її старшу доньку відвезли у місто Сміла лікувати від алкоголізму.
3 
1
Коментарі