З 10 листопада Гірницький райсуд Макіївки Донецької області слухає справу 64-річного Едуарда Багоянца. 29 квітня він зарізав 22-річного Євгена Панова. Вдарив ножем 16 разів, відрізав губу, виколов очі. Квартиру облив бензином і підпалив. Так помстився його матері — своїй співмешканці Олені Пановій.
— Он не мог меня найти, — плаче 47-річна Олена Панова. — Всю злость излил на сына. Если бы не Женя, убил бы меня.
Вона познайомилася з Едуардом торік у липні. Жили разом.
— Перетворив моє життя на пекло, — продовжує російською Олена. — Карав за найменшу провину. Хотіла утекти, але не могла. У вересні він заманив мене на орендовану квартиру в Донецьк, побив. Казав: "Я тебе люблю і не відпущу". Підставив мені ножиці під печінку. "Втечеш, поріжу на шматочки і закопаю у посадці". Я чекала, коли догорить цигарка. Доки він підкурював іншу, стрибнула з балкона. Думала, як уб'юся, то хоч поховають мене по-людськи.
Олена Панова випала з третього поверху. Зламала ноги, таз та хребет. Лежала нерухомо два місяці. Ховалася від Едуарда Багоянца у місті Харцизьк.
— У лікарню до мене приїжджали його дружки, погрожували, вимагали написати, що не маю претензій. Ми його все одно відкупимо, кажуть, а він тобі цього не простить. У них знайшовся якийсь друг у Київському райвідділі міліції Донецька, який зробив, що зі мною був нещасний випадок. Скаржитися до міліції сенсу не було.
Доки вона лікувалася, Едуард жив у її трикімнатній квартирі у Макіївці. Єдиний син Євген переїхав до бабусі.
— Женя збирався на весілля до друга та зайшов до нашої квартири за парадною сорочкою, — каже Олена Панова. — Багоянц там його і підстеріг.
За місяць до знайомства з Оленою Багоянц вийшов із в'язниці. Відбував покарання за вбивство попередньої дружини Марії Арсентьєвої. 18 квітня 2001 року він заманив її на дачу у Волноваський район, дев'ять разів ударив ножем і вирвав плоскогубцями 22 золоті коронки.
— Сначала тушил бычки об портрет моей дочери, — згадує 85-річний Іван Арсентьєв, батько загиблої. — Випалив очі на портреті і перейшов на доньку. Покромсав її личко.
— Він вийшов через нашу міліцію, — каже 53-річна Тетяна Арсентьєва, сестра Марії. — Бо вони зробили з убивства битовуху. Маша прожила з Багоянцем усього вісім місяців і розлучилася. Але здихатися не могла. Він просто розкромсав її. Експертиза довела, що він вставляв ніж та прокручував його, як веретено. Ще у живої сестри виривав плоскогубцями зуби. А слідчий Валерій Осадчий написав: "Спричинити страждання наміру не було, вбивство не жорстоке".
Тіло сестри побачила 20 квітня. Поряд — ніж, плоскогубці і коронки.
— Ось усі докази жорстокості, — показує знахідку. — Але наші сищики чогось усе це не помітили.
Першою дружиною Багоянца була Олександра М'яка з райцентру Волноваха. Їй чоловік 1997-го порізав щоки та шию бритвою, на ходу викинув з машини та спалив будинок. За це його теж не судили.
— Розумію, чому жінки боялися цього монстра, — говорить Тетяна Арсентьєва. — Моїй Маші він погрожував: "Я проткну твого сина спицею, вирву серце і привезу тобі ще тепле". Одного разу штовхнув її у яму в гаражі. Маша зламала ноги, але мені боялася признатися. Усі жінки, в яких закохувався Багоянц — красиві, розумні, забезпечені, молодші. Рятувалися від самотності та сходилися з цим уродом, а потім не могли здихатися.
Суд починає заслуховувати справу. Заводять Едуарда Багоянца — невисокого сивого лисуватого чоловіка у дорогій куртці.
— Посмотри на мою дочь, урод! — Іван Арсентьєв кидається до клітки з портретом загиблої доньки Марії.
Багоянц спокійно обертається спиною, ігнорує крики. Прокурор зачитує обвинувачення.
— Я не понимаю русский, — каже Едуард Багоянц судді. — Переведите уголовное дело на армянский.
Прокурор заперечує. Говорить, що підсудний вчився у російській школі і 30 років живе в Україні.
— Будь ты проклят, — кричить Олена Панова підсудному.
— Пошла… — посміхається той.
Арсентьєви звинувачують правоохоронні органи.
— Він знущався над донькою. Я писав скарги у міліцію і прокуратуру. Благав: врятуйте доньку! — плаче Іван Арсентьєв. — Вони плювали на все. Аж доки він Машу не зарізав. Потім я просив посадити його на більше. А вони посадили на мінімум — 12 років. Прокуратура ще й вибачалася перед їхньою діаспорою. Мовляв, не можемо дати менше, бо потерпілі багато кляуз пишуть. І тих він не відсидів. Просидів тільки дев'ять років.
Усі потерпілі бояться, що Багоянц їх покарає.
— Він сміється: "Вышки все одно нет. Отсижу, выйду и всех найду", — каже Іван Арсентьєв.
— Мені хвалився: "Я на зоне живу лучше, чем вы на свободе. Личный холодильник, личный слуга. Новый год встречаю с черной икрой. За 50 гривен покупаю любое поощрение", — додає Олена Панова.
3 
1
Коментарі
28