— Дімка — спокійний, урівноважений, усміхнений хлопчина. Якби інакше, хіба його поставили б командиром взводу? Він постійно працював із людьми, — керівник прес-служби 72-ї окремої механізованої бригади 50-річна Олена ­Мокренчук говорить про Дмитра Балабуху, 29 років.

Його підозрюють у вбивстві столичного шеф-кухаря 35-річного Руслана Юрченка. Стояли в черзі на маршрутку до Прилук на Чернігівщині. Юрченко був із дружиною Яною, 29 років. Зробив зауваження чоловікові, який намагався зайти до транспорту без черги. У відповідь отримав удар ножем у серце. Помер до приїзду "швидкої".

— Люди розказували, що Діма прийшов сідати на маршрутку, показав посвідчення учасника бойових дій, і тут на нього накинувся один пасажир. Чомусь його обурило, що той — атовець. Почав обзивати, штовхати, потім ударив у груди і виштовхав геть, — каже Олена Мокренчук. — Звичайно, це не виправдовує того, що сталося далі. Діма визнає, що був неправий, не мав піддаватись образі. Почувається пригнічено, картає себе.

— Убийство произошло, когда люди садились в маршрутку. Яна уже зашла, за Русланом стояла очередь. Убийца растолкал людей. Дернул его за плечо, развернул и ударил ножом один раз, — розповідає колега та свояк загиблого 24-річний Кирило Мажара. — Руслан зазвичай їздив машиною. Того дня з дружиною зібралися на день народження до куми. Хотів відпочити. Тому пішли на маршрутку.

Дмитро Балабуха родом із Прилук, неодружений. На фронті був із літа 2014-го. Має нагороди. Отримав поранення в голову, коли виходив з оточення у 2015 році. У листопаді торік пройшов реабілітацію.

"Лежав у лікарні, лікувався в психіатра. Останнім часом товариші помітили, як характер у нього почав змінюватися. Війна здоров'я не додає. Страшний злочин, який він скоїв у Києві, стався не спонтанно. Передумови в психіці були. Мені здається, це історія про те, що в людини були серйозні проблеми, але не було кому їх виправити, вплинути, висмикнути з рутини, розібратися", — написав у "Фейсбуці" журналіст Юрій Бутусов, 41 рік.

— Знал Диму около года. Он никогда не был агрессивным. Наоборот, заботился о сослуживцах. За маму очень беспокоился, не хотел ее лишний раз тревожить, — розповідає військовий 72-ї бригади, імені просить не вказувати. — Того дня він додому їхав, відпросився. Не знаю, що той чоловік наговорив, що Діма взявся за ножа. Ми шоковані, не можемо в це повірити.

— Балабуха служив у війську з 2014 року. Пішов за мобілізацією, потім залишився на конт­ракт. По службі характеризується лише з позитивного боку. Пройшов найгарячіші точки АТО. Рухався по кар'єрній службі. З сержанта став молодшим лейтенантом — командиром танкового взводу. Завжди приймав розумні рішення, від яких залежали життя його підопічних, — каже підполковник 42-річний Віталій Кирилов з оперативного командування "Північ".

Руслана Юрченка поховали 14 лютого. Він — киянин. Чотири роки працював шеф-кухарем в одеському "Купер-пабі". Позаторік повернувся до Києва. Був шеф-кухарем "Сільвер кафе" в столичному бізнес-­центрі на бульв. Вацлава Гавела. У нього залишилися донька 10-річна Діана й син Данило, 5 років.

Дмитра Балабуху взяли під варту на 60 днів без права на заставу.

×