7 вересня в Немирові Вінницької області справили сороковини за 25‑річним Дмитром Нікіфоренком. Загинув 30 липня в польському місті Вроцлав. Обставини смерті досі невідомі.
— Востаннє бачила сина два з половиною роки тому, коли виїжджав у Польщу, — говорить його мати Галина Нікіфоренко.
Дмитро закінчив будівельний технікум. Служив у Збройних силах України, працював у супермаркеті у Вінниці. З сьомого класу займався силовими видами спорту.
— У листопаді 2018‑го друзі позвали Діму у Вроцлав, — продовжує Галина Михайлівна. — Там була стабільна робота, хороший заробіток. Поїхав, працював на різних об'єктах будівельником. Йому подобалося, хотів лишитися, робив "карту побиту" (посвідка на право постійного проживання у Польщі. — ГПУ). Знайшов дівчину, хотів сім'ю, був щасливий. Цієї осені планував одружитися, збирав гроші. Дівчина родом з Полтавщини, теж працювала у Польщі. Жили разом пів року.
30 липня Дмитро з друзями влаштували вечірку на роботі, випили пива. Ввечері поверталися додому автобусом. Колеги вийшли раніше. Дмитро лишився, бо жив на кілька зупинок далі. Заснув в автобусі, за однією з версій. Водій викликав "швидку", а медики на зупинці — поліцію. У крові Нікіфоренка виявили 1,5 проміле алкоголю.
Востаннє з Дмитром говорила його дівчина Сюзанна. Сказав їй, що на зупинці. Далі зв'язок обірвався. Дівчина телефонувала всю ніч, Дмитро не відповідав.
— Сюзанна подзвонила до нашої родички Юлі, яка теж живе у Польщі, — продовжує Галина Нікіфоренко. — Почали обдзвонювати лікарні, відділки поліції, телефонували на роботу.
31 липня і 1 серпня про Дмитра не було звісток. До пошуків долучився старший брат Роман Нікіфоренко. Він живе й працює за 40 км від Вроцлава.
— У ті вихідні телефон брата працював, — каже Роман Нікіфоренко. — Виклик ішов, але ніхто не брав слухавки.
2 серпня Юлії зателефонували з польської поліції. Сказали, що Дмитро помер у витверезнику. Із ним був паспорт і збігався за описом одяг. Жінка розповіла про це Романові Нікіфоренку. Він поїхав у Вроцлав.
— У поліції перевірили мої документи. Розпитували, коли бачився з Дімою, — розповідає Роман. — Питали, як він поводився вдома, чи не зловживав алкоголем, чи вживав наркотики. Мовляв, того вечора 30 липня Діма поводився агресивно. Раптом йому стало погано й зупинилося серце.
Протягом тижня Нікіфоренків не пускали до тіла Дмитра. Вони писали заяви в прокуратуру, вимагали показати тіло перед розтином. Їх таки допустили.
— Діма лежав на спині, було видно чорні плями, — говорить Роман Нікіфоренко. — Нам сказали, що то трупні. На шиї були червоні сліди. Пояснили, що при затриманні могли взяти його за шию. Під правим оком — синець, футболка розірвана, опік від дефібрилятора.
У висновку розтину польські лікарі вказали, що Дмитро помер з невідомих причин. Для подальших досліджень взяли зразки органів, сказали чекати два-три місяці. Нікіфоренки збирали гроші на перевезення тіла додому. Зібрали 65 тис. грн, привезли в Немирів. 15 серпня поховали.
Наприкінці серпня польська "Газета Виборча" опублікувала відео з камер спостереження витверезника у Вроцлаві, зняте 30 липня.
О 22:27 до кімнати в кайданках заходить Дмитро Нікіфоренко. Спокійний, поводиться неагресивно. Коли йому знімають кайданки, намагається встати. У цей момент на нього кидаються шестеро правоохоронців і працівників витверезника. Зв'язують Дмитра, притискають голову до підлоги, б'ють кулаками, кийком, душать. Катують пів години, доки до кімнати не заходить лікар. О 23:53 Дмитро помирає.
— До того відео ми вірили, що в Діми дійсно могло зупинитися серце, — каже його мати. — Він же працював на спеці. А потім дізналися, що його вбили ні за що.
Обставини загибелі Дмитра Нікіфоренка з'ясовують польські й українські слідчі. Відео його побиття зникло з мережі.
— Надіємося, винних покарають. Нам допомагають консул і безкоштовно — адвокат із Польщі, — говорить Роман Нікіфоренко.
3 
1
Коментарі